Знаходиться кафе у старому центрі Львова – на перетині туристичних шляхів, поблизу кав’ярні «Світ кави». Перше відвідування кафе «Один» видалось не надто вдалим – антураж з меблями довоєнного періоду, нехай і з диванчиками, м’яко кажучи не вразив. Ну далеко не кожен українець звиклий все життя чепурити свою оселю, зможе спокійно розглядати недбало пофарбовані стіни та скриплячі стільчики. Отже, в пошуках чогось ближчого ментально (простіше кажучи - презентабельного) тоді подались далі. Наступного разу подіяло наше бібісі, - надто вже рекламували заклад знайомі. І тільки закривши очі на неприглядну з першого погляду атмосферу навмисно зістареного кафе починаєш розуміти, ЩО саме так приваблює сюди постійних відвідувачів. Кухня (!), яка до болю нагадує італійську. Тут і равіолі з найекзотичнішими начинками (60 грн), і антіпасті (по-нашому асорті з сирих-смажених-парених-фаршированих овочів із зеленню – близько 100 грн), салати з пармською шинкою, руколою та грушею (43 грн), в’ялені томати (32 грн), та інші закуски заправлені фетою чи пармезаном, розбавлені артишоками або оливками. І не дивлячись на присутність пирогів (кіш-лорен зі шпинатом чи лососем або листовий пиріг), за легкістю всіх інших страв – це нагадує рай для українського жіноцтва. Тут Вам і низькокалорійні королівські креветки (від 29 грн за 100 гр.), і чері з сиром (від 14 грн/100 гр), і перець-гриль (від 14 грн/100гр), і фаршировані артишоки (20 грн/100гр.), і тушені мідії (70 грн). Що важливо – наскільки привабливо страви звучать, настільки вони добре смакують та вишукано оформлені. До речі, вигляд більшості з них Ви можете оцінити завдяки ілюстрованому меню, за що великий респект рестораторам.

Кажуть справжня вечеря італійця складається з 5 страв – і таких тут дійсно хочеться спробувати чим побільше, - не відмовляйте собі в цьому задоволенні. Проте, заради справедливості додам, що чоловіки набагато прохолодніше ставляться до усілякого там плато з виноградом, тому їх треба попереджати - це кафе, а не стейк-хаус і воно спеціалізується на закусках, десертах та вині. До речі, останні досить по-людськи коштують – від 18 грн за порцію торта, 10 грн - за каву, та 20 грн - за вино. Загалом середній чек за перекус на двох осіб складе в середньому 100 грн.

В закладі працює дві невеличкі зали приблизно по 5 столиків і планують відкрити літній майданчик (думаю так за тиждень вже буде функціонувати).

 

До незабутніх вражень, які залишаться у гостей міста від його відвідин власники Мазох-кафе вирішили додати, ще й ці – від відвідин закладу «з перчинкою». Безсумнівно кафе стане популярною туристичною точкою. Можливо навіть туристичні агенції змінять свої маршрути з тим, щоб не оминати це «чудо». «Чудом» заклад став завдяки також новомодному пам’ятнику з таємницями Захер-Мазоху, якому належить фактично відкриття течії в письменництві, що описує сексуальне задоволення через приниження особистості. Про нього вже написано вдоста.

Наступна особливість кафе – його обмундирування – на стінах висять ланцюги, а в підвальному приміщенні – розставлені гіпсові частини тіла та представлені шпалери з оголеними тілами. В тому ж «дусі» виконаний і одяг офіціанток, - одягнути спецівку зі шкіри та строгачів змогли очевидно найсміливіші зі сфери послуг. Та й це не все. Ріжні пристосування для екзекуцій чіплятимуть і на Вас, якщо Ви ризикнете відвідати це кафе. Хоча відмовитись від примірянь звісно можна… Серед останніх – петля з мотузки на шию, наручники на руки, кайдани на ноги, а Вашому сусіду може дістатися батіг. Саме це знаряддя найбільше подобається гостям, не вперше помічаю, що ним тут же намагаються скористатися веселі компанії, щоб по-дитячому подуріти.

 

Незважаючи на те, що опис, як мінімум пивниці «Прага» вже є, мусимо відзначити, що кафе Прага, – це вже зовсім инша історія. І хоч добротних закладів нашому місту не бракує, ця кав’ярня таки залишає бажання ще раз до неї повернутись, чим і заслуговує на нашу увагу.

Знаходиться ресторанчик у закутку центру по-сусідству з парком Цитадель. Назва закладу залишилась з часів його славного минулого – пафосного та зразково-чепурного. Найбільше тоді мене захоплювала музика – маленький оркестр розважав вечорами багатих відвідувачів на самісенькому літньому майданчику. Сьогодні про його музикування тут нагадують розвішані в дворику на стінах партитури.

Часи дещо змінились і змінився образ Купола. Сьогодні йому більше пасувала б назва «Квартира якогось професора». Направду дві височенні кімнати (десь на 6 столиків кожна) та давні меблі створюють атмосферу чи не часів «холостякування професора Преображенського», хоч елементи дизайну з натяком на «польськість». Килими, буфети, стільчики з гнутими спинками, старі фото та шпалери і все потерте до певної міри. Навряд чи заклад пасує для торжественних подій, а от для богемного чаювання – дуже навіть.

 

Відомий колись ресторанчик «Львівські курчата», що на Катедральній замінив ресторан вірменської кухні – «Двін». Проте, господарі залишились колишні. Серед їхніх відомих і загалом успішних проектів такі заклади, як – Старий Тифліс, Караван, Бухара, Кавказ… Новий же проект фактично став продовженням так званої «оди» кавказьким кухням та традиціям. Досі, у місті помітних ресторанів суто вірменського спрямування не  було чути. Отже, маємо нагоду спробувати щось нове в автентичній обстановці. Ну майже автентичній… Треба сказати, що інтер’єр ресторану швидше європейський, при чім не без претензійності – золотисті гардини, оригінальна підвісна стеля, декоративний камінь, світильники з «дикого» скла. А також, як і годиться – повне сервірування столів. Однак, усюди присутні елементи, що нагадуватимуть Вам кухню якої саме національності Ви куштуєте. Зокрема, на усю стіну основного залу розвернувся мальований пейзаж Закавказзя – з його тисячолітніми скелями, каньйонами, річками.  Горні ландшафти завжди наштовхують на філософські роздуми... А затишок, розміреність часу, приглушене освітлення - це саме те, чого бракує ввечері по метушливих буднях і, що приваблюватиме у «Двін» все нових і нових відвідувачів.  Наразі серед них (відвідувачів) бачимо творчу молодь, іноземців, шумну когорту «за 40». «Двін» розмістився у двох невеликих залах місткістю у 30 посадочних місць. Тому і обслуговуючого персоналу тут небагато.

Національний вірменський ресторанчик дійсно не зіпсований європейськими стравами. Тут мені засмакував салат зі шпинату (з додаванням кислого молока, цибулі та часнику, 15 грн), плов із пшениці (18 грн) – гарна ідея і для домашнього приготування, баранина з селерою (22 грн) – теж смачно, але багато соусу, відтак раджу брати її обов’язково з гарніром. Представлена кухня славиться особливим способом приготування форелі. Але врахуйте, що вага цієї страви у «Двіні» складе порядку 0,4 кг. Присутня в меню і одна з найпопулярніших страв вірмен – толма (22 грн), на кшталт наших голубців, але у виноградному листі. По всьому видно, що асортимент вірменської кухні дещо сільський… Ба, зважайте на це коли запрошуватимете сюди кохану, – не кожна панєнка втішиться такій кількості цибулі, квасолі чи каші.

Зрештою дещо розчарувала фактична відсутність зазначених у меню страв, і це при тому, що все «їстівне» меню ресторану вміщається на трьох листках. Зауваження  офіціантам – вони мали б зачитувати відвідувачам перелік записаних страв, щоб уникнути плутанини.

Щодо цін «Двіну», –  то салати (більшість з яких із квасолі) коштують порядку 12-21 грн, перші страви (спас, піті, лобіо, хашлама) – 12-24 грн, холодні страви (імам-баялди, турши, солені овочі) – 9 -15 грн, форель понад 60 грн /400гр, баранина з селерою – 22 грн, шашлик 15-18 за 100 гр, пахлава – 8,5 грн, алкоголь: малібу 14грн /50 мл, хортиця – 5 грн, оболонь – 6 грн. Отож, середній чек вечері на двох з міцними напоями складе порядку 120-180 грн.

Загадкою залишилась обрана назва ресторану. Двін – це зруйноване землетрусом місто, що існувало на території Вірменії до 9 століття. Та ми не будемо забобонними й побажаємо цьому симпатичному ресторанчику попри все щасливого довголіття не на одне сторіччя.;)

Вул. Катедральна, 3. тел..72-60-96

 

«Файно».

 

Вітаю львів'ян, які «підсіли» на суші та інші страви японської кухні. Для Вас – новина  – в суботу 22 березня на вул. Староєврейській відкрилась нова «сушарня» всеукраїнської мережі суші-барів «ЯпонаХата». Як ми легко могли переконатись на прикладі відомого ресторану «Яппі», «мережéвість» досить позитивно впливає на якість обслуговування і загальне враження від спожитих страв у таких закладах.
Однак, перші кроки становлення «Яппі», як ми пам’ятаємо, супроводжувались певним незадоволенням серед відвідувачів з-за великої тривалості обслуговування, та інколи  зверхності адміністраторів. Втім, власного негативного досвіду не було. І «Яппі» вже достатньо давно впорались з великим напливом людей, а демократичністю цін, яскравістю і стильністю оформлення інтер'єру завоювали своїх постійних клієнтів.
Щодо обслуговування в «ЯпонаХаті», воно склало приємне враження – незважаючи на всього лишень 2-й день роботи закладу, персонал в ньому працює швидко, вміло, і дивує обізнаністю в меню ресторану. Зазвичай, у львівських закладах громадського харчування саме слабке орієнтування офіціантів в пропонованих стравах, стає значною проблемою для нас - клієнтів. Тому відчуваю, що незабаром тут потрібно буде попередньо бронювати столики.
Інтер'єр "ЯпонаХати" витриманий у більш традиційному для японської культури стилі - бамбук, дерев'яні столи і зручні шкіряні диванчики. Однак, плазмові телевізори з каналом Ru music в ефірі і посуд, який в переважній більшості виготовлений з пластику сильно вибиваються з контексту. От щодо посуду, то тут «Яппі» краще впоралось зі своїм завданням, а їх керамічні тарілки з підігрівом для супів відчутно виграють у пластикових, замаскованих під природні матеріали, в «ЯпонаХаті». Порівнюючи інтер'єри - модні скляні вітрини «Яппі» для більшості відвідувачів все ж є не надто комфортними.
Ну і звичайно ж, про ціни. В цьому, думаю, «ЯпонаХата» складе сильну конкуренцію «Яппі», оскільки ціни в них приємно дивують, при чому якість від цього далеко не страждає (думаю, наш, не спокушений відвідуванням Японії споживач може дозволити собі порівнювати якість та смакові характеристики страв у двох закладах однакового спрямування, хоч і екзотичного). То ж, повертаючись до цін в «ЯпонаХаті», - роли тут можна замовити вартістю від 20 до 50 гривень. При чім, в меню передбачена інформація про їх калорійність. Зауважу, що незважаючи на порівняно невелику ціну (до 30 грн.) рол з великими шматками лосося і червоною ікрою, складається аж з 8-ми шматочків. В меню кожна позиція по ролам позначена зірочками (*- 6 шматочків, ** - 8, *** - 12). Ще одна хороша новина – у них можна скуштувати кілька видів сливових вин, а також -  гранатового (100 мл – від 10 до 14 грн). Шкода, що алкогольних напоїв ми ще не застали -  повинні були завести з понеділка. За нагоди - спробую обов'язково. Підсумовуючи похід в цей заклад по вартості - 2 роли середньої ціни (до 30 грн), зупка і смажений рис з міксом морепродуктів (це найдорожчі позиції по 11 грн.), соки і чай коштували нам 110 грн. Плюс нам спрезентували дисконтну картку, яка почне діяти через тиждень. Загалом не так вже й дорого.
На майбутнє - в «ЯпонаХаті» діє система дисконтних карток, першим відвідувачам відразу дарували картки з 3-х відсотковою знижкою, а 5%-ову можна отримати замовивши страви на 200 грн.

Кальянна. Якщо асоціативно Вам згадується фільм «Одного разу в Америці», то Ви її як і я вперше побачили саме там. Так от кальян-бар «1000+1 ніч» не має нічого спільного з вищезгаданим богемно-розкішним закладом – простору мало, опіуму не подають та й взагалі розраховано на інший рівень – студентський. J Принаймні таке враження залишає обстановка в барі – стіни та стеля зашиті в сіру грубу мішковину (такою ж завішано й вікно), освітлення «аля керосини з села», маленькі столики дещо потертого вигляду та подекуди пропалені, хоч і оксамитові дивани. Власне дивани дуже низькі і такі що сприяють до сну.:) Це вже схоже на східні традиції. Для кращого наближення до стану ейфорії досить вдало підбирають музичне оформлення – грузинські, турецькі, югославські тощо мотиви. Дві невеликі зали. В них панує напівтемрява. Звісно, що стосується інтер’єру, то кальянна «Занзібару» – у виграші. Зате тут приємний обслуговуючий персонал (дівчата) та абсолютне відсутнє спілкування з оточуючими.. До речі, не знавцям – на двох розкурювання кальяну займе не менше години. І знаєте, кальяни в них не злі. Зо двадцять табаків, готують на воді, соках, молоці (60 грн), вині (70грн) та шампанському (80 грн), коньяці (80 грн). Супутній асортимент також по досить помірних для центру цінах (лише соки чомусь по 12 грн).

Рекомендації – тут схоже теж прогулюють пари.J

Огляд бару по вул. Проїзд Крива липа, 6. тел. 272-25-01

Вул. Лесі Українки, 18, тел. 297-54-62

Вул. Братів Рогатинців, 19, тел. 297-03-48

Щоб голосно заявити про себе новому ресторану у Львові сьогодні потрібно щонайменше – це віднайти принципово нову концепцію, залучити заморських фахівців, представити на суд громадськості небачені досі продукти… Цікаво було дослідити чи вдалось поєднати всі ці складові ресторану «Вок» («WOK»), адже його відкриття стало не меншою подією світського значення, ніж тиждень моди у місті.

 

         Перше на що відразу хочеться звернути увагу стосовно закладу – це масштабність задуму. У ресторані представлені кухні кількох острівних країн – Таїланду, Балі та Японії. Цілий букет віянь, культур та підходів до приготування водночас. При цьому кожна страва у меню відсортована по своєму походженню. Отже, якщо Ви вирішили влаштувати собі тайську вечірку – її автентичний смак можна відчути саме тут.  І якщо ресторатори до цього ще й зможуть зорганізувати для гостей відповідний антураж з квіткових вінків для прибуваючих гостей та розівчення тут же тайського танку компанією – заклад зможе стати ще й законодавцем ресторанної моди певного регіону, чого нашому місту, ой як бракує. Саме цього очікуєш від місця, що представляє особливості народу, для якого опіум – частина культури.:) Наразі ж одяг обслуговуючого персоналу виконаний у традиціях «країни сходячого сонця».

 

         Страви представлені у меню «Воку» найкраще характеризує поняття – «екзотика», тобто - незвично та дивно. Ті хто знається на китайській та індійській кухнях можуть помітити деяку схожість з цими стравами – їх характеризують море прянощів та соусів. Перелічені країни відомі своїми карнавалами та будиськими ритуалами і здавна вони славляться такою ж яскравою та багатогранною кухнею як і їхні театралізовані дійства. Все відношення островитян до їжі можна передати тайським повір’ям, згідно якого їжа – це складова щастя! Хоча, на мою думку, не кожен консервативний любитель українського борщику здатен збагнути тонку матерію сутності індонезійського щастя, бо воно місцями або дуже перчене або незвично дієтичне. Проте, поле для відкриттів відкривається у меню – неабияке. Тут є все - морепродукти, риба, телятина, свинина, птиця, лапша, овочі, рис, фрукти  - але у своєму специфічному виконанні. Наприклад, Балі руджак - фруктовий салат з досить різким чилі. Незвично? Так, але незважаючи ні на що – смачно. А морозиво з плодами хлібного дерева – хтось куштував (30 грн)?  Кількома словами цей фрукт – приємно солодкавий та соковитий. Любителів суші порадують тут продуктом «Годзіла» - незвично великого розміру та великим шматком філе вугра (120 грн/6 ролів). За моїми спостереженнями нерідко клієнтура закладу намагається притримуватись випробуваних страв та обмежується суші, чим на мою думку незаслужено себе позбавляють нових вражень, адже «ВОК» далеко не звичайна сушарня.

 

Першим бажанням у ресторані було звісно не лише прочитати складові страв в меню, але й побачити результат у вигляді фото-ілюстрацій. Але на власному досвіді перевірено – цього все одно було б недостатньо – більшість страв виглядають по-літньому яскраво завдяки інгредієнтам та виключно усі філігранно оформлені. Читання ж складників дозволяє прислухатись до своїх смакових вподобань, визначити допустимий рівень перченості (ті страви де перець присутній позначені одним-трьома перчиками) та не розгубитися врешті-решт у такому різномаїтті. Обійшлося без традиційних для кухні страв з комах (навіть живих) і поливок з крові...що ІМХО, але добре, бо не відображається потім на апетиті, читаючих меню.:) Часом, на жаль, новонабраний обслуговуючий персонал сам плутається, що порадити гостям, та думаю – це справа часу і в такому випадку достатньо буде попросити консультації у іншого офіціанта. До речі, момент звертання до офіціанта значно спрощений кнопками виклику на столиках.

 

         Порада для любителів гострого – на всяк-випадок, замовляйте спочатку «запиття» до страв. На щастя після спроби телятини - Ренданг даджинг -під гострим  соусом, на кокосовому молоці та перці нампрік  (60 грн) мені дуже швидко принесли мінералку, інакше довелось би всплакнути тут же за столом – направду гостро. Однак, покинути страву і не подумалось – героїчний шлях першовідкривача дуже вже заманливий для любителів гостренького. До речі, такі страви аборигени самі традиційно можуть запивати зупами, щоб дозволяти організму перепочивати від гострих відчуттів.

 

Тут же у меню Ви знайдете записи про страви приготовані на воці. Так, тому самому воці іменем якого названо ресторан. Wok - це пательня з випуклим днищем, яка і визначає переважаючий спосіб приготування продуктів – особливе попереднє маринування в спеціях та незначну термообробку у пательні з максимальним збереженням корисних елементів у харчах. Міе горенг уданг –рисова лапша з овочами, куркою та креветками на воці (40 грн) тут – кращий зразок здорової дієтичної й при цьому смачної їжі.

 

         До речі, налаштовуйтесь провести у ресторані весь вечір чи тривалий обід – готують дійсно довго про, що обіцяли попереджати надалі відвідувачів. З іншого боку – на те вони і ресторан, що не Макдональдс… Японське вино тут коштує 16-35 грн/ 50 гр, кава-чай – 8-12 грн. Середній чек за вечерю на двох без алкоголю складе - 150-250 грн.

 

         Вперше закінчувати пост буду входом до ресторану та його інтер’єром. Адже це його доповнючі елементи, зв’язуючі ланки які хоч і виправдали сподівання, все ж не мали б бути визначальними для відвідування ресторанів. Отож, на вході до ресторану на Вас вже чекатиме адміністратор, що запропонує вибір між 9 (строго на 4 або 6 осіб) столиків однієї зали, та проведе до гардеробу закладу. До речі, а чому біля нього немає дзеркала (мається на увазі гардероб)?:)

 

Наступне, що стає помітним – особливий добротний посуд та його розміри (якраз на ¼ стола, що спочатку дивує). Сервірування звично – з вилками та ножами, однак, подають і палички для певних видів страв. Інтер’єр витриманий в мінімалістичному стилі, і таким чином, що кожна статуетка чи світильник виступають своєрідним предметом мистецтва і вдало поєднані між собою.

 

По зовнішньому вигляду відвідувачів ресторану, якщо це не гості «Євроготелю», можна було зробити висновок, що візит до «Воку» для них – свято, або романтична подія, чого і Вам бажаю.

 

Години роботи – ресторан ВОК – 11-23,бар - цілодобово.

Вул. Тершаківців, 6а, "Євроготель"

тел. 275-51-73

Львівська пивоварня має гарну традицію – усе чим вона займається оповити легендою. І вже байдуже правда то чи ні, але вони майстерно витягують на світ факти та персонажі, які тут же стають представниками галицької особливості і це є гуд.  

Раніше в згаданому приміщенні розташовувався пивбар – «Золотий колос». Направду ніколи там не бувала, але тішуся, що тепер не гребую можливістю зайти в цей заклад, який однаково цікавий як чоловікам так і жінкам, як молоді так і старшому поколінню. В чому відмінність від усіх решта?

По-перше 4 зали закладу. Це найбільші підвальні зали з арковою стелею, які вдавалося бачити на власні очі. Простір довкола просто захоплює в перші миті. Зали на зразок тих, що зводили у фортецях для лицарського бенкетування -  з грубого каменю з дуже високою стелею, заставлені як у час середньовіччя довгими столами повздовж – вже обстановка, що вартує уваги. «Замковості» залам надають специфічні поодинокі елементи інтер’єру – важелезні ковані люстри у формі корони, такі ж підсвічники грубої роботи, лави та дерев’яні стільці, старезні серванти.

По-друге – живе пиво місцевого розливу. Все-таки заклад залишився пивницею і це створює певну розкуту атмосферу. Пабом не хочеться називати, так як дух закладу вповні заслуговує на власну яскраву ідентифікацію – наш український пивний льох.:)  Представлене звісно Львівське пиво (6 грн) та повне меню українських страв, включно з стравами з сьомги. Доста закусок до пива з орієнтацією на споживання великими компаніями у стравах (хаш, флячки, курячі крильця, креветки, таца - м’ясне асорті, сушені кальмари, солені палички, горішки тощо). Середній чек за вечір складе на двох осіб порядку 150 грн.

А третє – «концертний» настрій. Скажете не має такого? А як назвати відчуття єдності з багато чисельною спільнотою довкола, що жваво танцює, радісно виспівує, незважаючи на тисняву та відтоптані ноги. Повірте тут не те, що можна кричати, іноді з-за гуркоту важких келихів, виголошування бравад та підспівування клієнтів просто не можливо спілкуватись інакше. Ну звісно його створюють не в останню чергу музичні гурти, які тут майже «прописані». Серед них в анонсах - Бурдони, Тартак, Калич-блюз, Люди добрі, ТІК, Перкалаба. Спостерігаючи концерт під землею згадались оркестрові концерти в шахтах, що проходили нещодавно в Україні. Щось в цьому є. Принаймні знавці стверджували, що звучання під землею особливе. Сцена розміщена в одній залі, в якій освітлення завбачливо майже немає, з інших зал можна спостерігати цей же концерт, не відриваючись від столу завдяки on-line трансляції на плазмових екранах. Супроводить гуляння звісно і стовп тютюнового диму, який не помітити некурцям ну дуже важко.

Таким є Хмільний дім Роберта Домса ввечері. А вдень він нерідко пустує, тому деяким відвідувачам ця велична кам’яниця без вікон здається занадто похмурою.

І неможливо наостанок не процитувати творців цієї легенди в їх описах:

Хто такий Роберт Домс

Якось у Львові жив собі батяр на ймення Роберт Домс, пиво любив фест та не тіко пити, але й варити. До справи підходив дуже поважно, мавши власну броварню, панунцьо Домс щодня, вдосвіта, регулярно-методично особисто відслідковував якість свіжозвареного пива - дегустуючи, принесену вродливою й жвавою служницею Зосею, кількалітрову мідну гальбу пива з фігурним самоварним краником. Так тривало кілька років, допоки власник броварні не зрозумів, що упиві приваблювала його не стіки сам хміль, скіки сам ритуал

Зачарований Зосиними принадами, які підсилював добрий хмільний напій, Роберт Домс у 1886 році продав улюблену броварню, одружився на колишній служниці й щасливий тим виїхав геть зі Львова до Швейцарії.

На альпійських полонинах історично-легендарний слід Роберта Домса загубився, але у Львові залишився предметний доказ цієї спокусливо-романтичної історії — мідна гальба, яку іменують «Зосею» та бадьора водевільна пісенька «Продав Домс броварню, забравши Зосю гарну», авторства Анатолія Кос-Анатольського.

Вул. Клепарівська, 18

Тел. 242 25 93

http://www.robertdoms.com.ua/

Як Ви собі уявляєте ресторан вихідного дня? Після офісно-кабінетних буднів хочеться більше простору? І чи не асоціюється з уікендом у Вас дерев’янний зруб з домашнею кухнею та альтанками надворі?

Бо саме так можна змалювати винниківський «Святослав». Ба більше – ресторан є частиною відпочинкового комплексу з готелем, літнім двориком, лазнею та парною, футбольним полем, тенісним кортом. Такий собі відпочинковий рай. При цьому площа ресторану у Винниках вражаюче велика порівняно зі Львівськими подібними закладами.

Основна зала «Святослава» вмістимістю 150 осіб швидше нагадує подвір’я -  з кам’яними доріжками та плотами поміж яких розставлені величенькі столи з дерев’яними стільцями. А довкола - фонтанчики, море рослинності, білочки та борсучки (на жаль, у вигляді опудал). Останній елемент інтер’єру неабияк здивував, адже яке їх призначення тут, незрозуміло – тваринки не мають такого фест-вигляду, щоб зацікавити дітей, а дорослим такі деталі очевидно нецікаві.

Тут же в приміщенні для більшого інтиму бесіди розміщені і альтанки. Зверну Вашу увагу на те, що столи розраховані щонайменше на 8 осіб. Тому в першу чергу зручні для гуляння гучних забав. А для цього все у ресторані в рамках обраного національного жанру передбачено – море персоналу в вишиванках, місцеві лабухи, спеціальна площадка для танців, чудовий звук та навіть світломузика. Доповнює картину широченний вибір страв української (та не зовсім) кухні по досить провінційних цінах – печінка (8 грн), мозок (8 грн), крученики (16 грн), голубці (5 грн), тушена капуста (5 грн), банош (17 грн), лангети (16 грн) тощо. Популярними є пропозиції різної печені в горщечках (9-19 грн / порція), а фірмовою стравою вже справедливо вважаються – ребра в меді (17 грн/ 100 гр).

Середній чек на двох за обід в ресторані складе порядку 60-100 грн. А вартість бенкету-весілля тут розраховують виходячи з суми 120 грн на особу.

Що тішить, у закладі передбачені кнопки виклику офіціантів. А сам обслуговуючий персонал достатньо непомітний та кмітливий, щоб не зіпсути загального позитивного враження про місцину.

Поправді ресторан є однаково популярним як у Винниках, так і у Львові. Основна клієнтура закладу – чиновники та бізнесмени. Для «балуваних» клієнтів, що не надто полюбляють дерев’яні стільці у закладі є ВІП-зала зі зручними диванами. При цьому дизайн залишається незмінним - у стилі «дерево-ковка». От тільки витонченості цій «мисливській вітальні» вже надають скляні стіни з видом на дворик, комин, світлі пастельні напівтони в оформленні, сервіровані попередньо столи.  А у сезон Вам неодмінно захочеться  посидіти у декоративному дворику ресторану.

Єдине, щоб Вам пощастило поставити автівку в полі зору - доведеться приїхати пошвидше - ввечері у вихідні парковка біля головного входу вщент заставлена автівками.

Рекомендації – для компаній, що бажають відпочити подалі від міської суєти.

P.S. Телефонуйте попередньо з тим, щоб ресторан не  виявився винайнятим під бенкет!

Львів-Винники, вул.. Франка, 53б

Тел. 296-34-22, 296-34-17

Центр. Територія гранд-клубу «Софія». На вході Вас зустріне охорона та швейцар, попросять пройти до гардеробу. Можливо когось ця прелюдія з безліччю персоналу перед входом у ресторан і кремпує. Бо зазвичай центровий затишний ресторанчик (на 40 осіб) пустує. І цей факт надзвичайно тішить тих, кому вдається забігти сюди по-старинці на текілу, салати з кактусу, або на «не на жарт» перчене м’ясо. Специфічної тягучості атмосфері надає освітлення – це в основному свічки у дерев’яних стилізованих підсвічниках, а м'якості - зашиті у дерево та тканину елементи інтер’єру. Вже згодом помічаєш довкола фігурки латиноамериканських аборигенів, музичні інструменти індіанців, специфічну строкатість в оздобленні пабу, плазму на стіні, але до того насолоджуєшся безтурботним настроєм, який тут безмінно супроводжує любих клієнтів. Варто відмітити і напрочуд адекватний персонал, який тому сприяє - барменів.

 

До речі, альпака – це насправді різновид американських верблюдів, і страви з нього є досить популярними в країнах Південної Америки. От тільки у львівському ресторанчику, страви з ламоїдних не представлені.

 

Зате представлені такі звичні для мексиканської місцевості страви швидкої кухні як фахітас (скручені в коржики, 80-150 грн), енчиладас зі шпинатом (млинці такі за 23 грн) і знайомі багатьом вже бурітоси (25 грн). Як для кухні близької до фаст-фуду, то незрівнянно дорого, погодьтесь.;) Усе достатньо гостре, тому сприймається часто як страва для «перекусу». Традиційні та вдалі страви ресторану як на мене -  начос (гарячі овочеві закуски на коржиках чи чіпсах за 45-50 грн), кальмари-гриль (30грн), курячі крильця Буфало (30 грн/ порція), супи (25-40 грн грн). Щодо рівня цін на м’ясні та рибні страви, то вони коштуватимуть 30-150 грн.; десерти – 25-50 грн; алкоголь: 50 мл. коньяку - від 20 грн, текіли – від 15 грн, 0,5 пива – від 10 грн, порція коктейлю – вже стандартно від 25 грн. Отже, середній чек на вечерю в «Альпаці» з двох осіб складе близько 200 грн. Любителі серіалу «Секс і місто» знайдуть тут символічний для фільму класичний коктейль «Космополітен» (25 грн).;)

 

 

Не так давно у Львові, на вулиці Галицькій, відкрилась нова кав’ярня під назвою «Мапа». Чудове місце розташування – центр міста, мав би гарантувати велику кількість відвідувачів. Однак цікаво, чи у даному випадку це спрацює. Отож, чому саме мапа? Напевно тому, що каву везуть здалека і було б добре на карті цей шлях всім зацікавленим показати. Мапи в закладі присутні, виконані вони у техніці ліпнини, одна з них займає майже всю стіну, виглядає гарно, але кавових шляхів на ній помічено не було. Дизайн кав’ярні  виконано у традиційних шоколадно-кавово-кремових кольорах, достатньо професійно, однак при цьому затишку у закладі бракує. Величезні вітрини створюють відчуття присутності всіх тих хто пересувається вулицею, а у вечірній час можна спостерігати співаків і молодь, яка носиться перед вікном з капелюшком просячи «допомогти» студентам. Нажаль обслуговуючий персонал теж не потішив - меню несли так довго, що виникло логічне питання «а може тут самообслуга???», однак ні, просто офіціанти були не надто уважними. Меню…ну що ж, ціни у Львові в нововідкритих закладах навряд чи можуть приємно здивувати своєю об’єктивністю, «Мапа» у даному випадку не виняток, 2 кави вартували близько 30 гривень, одна з них була чомусь холодна, хоча згідно із задумкою, такою бути точно не могла. Звичайно, якщо ціни назвати низькими не можна, можливо це викликано розмаїтим вибором всіляких цікавинок…і знов, доводиться сказати – нажаль, стандартний набір, кава-чай, солодке, нічого надзвичайного, просто дорого. Шкода, що кав’ярня «Мапа» не може відзначитись затишною атмосферою, цікавим і продуманим дизайном та хорошим вибором смакот. Тим більше, важко пророкувати світле майбутнє цьому закладу, зважаючи на наявність поруч достойних конкурентів, які вже зарекомендували себе як заклади, що справді дають атмосферу хороших кав’ярень.

Писи. А на останок, не знаю, може це тільки в мене, але назва «Мапа» дає стійку асоціацією з мавпою, що в даному випадку навряд чи зіграє на користь закладу.

Рада

Ресторан-готель Герольд / з натяком на княжість

Літом відкрився ще один ресторанчик, що працює цілодобово – Герольд. Заклад розмістився відразу за «Арсеном», що на Чорновола. Окрема будівля під заклад з парковкою, подвір’я з альтанками та фонтанчиком, готель на другому поверсі - справжній тобі відпочинковий комплекс, щоправда міні-формату. Інтер’єр місцини виконаний в стилі стародавніх кам’яниць – з колесом замість люстри, світильниками у залізі, комином, стародавніми гербами, важкими стільцями, кухонним начинням по стінам. Антураж ще той для частування любителів національного колориту й іноземних гостей. Ресторан зонований на 2 перпендикулярні  зали. Посадочних місць – 45, на бенкетах ставлять лави для розміщення до 65 осіб.  

Одна річ збиває з пантелику – у різні дні натрапляєш на різну атмосферу у закладі – то вона приглушено-інтимна – з тьмяним освітленням, романтичними мелодіями, запаленими свічками, то натурально шинкова – з яскравим освітленням, гамірливою танцюючою публікою, голосною «живою музикою» під синтезатор та тужливе «День народження у тееееебе». Навіть не знаю як планувати за такої невизначеності тут вечерю. Принаймні обслуговування при цьому було незмінно ввічливим.

Щодо кухні, то всі замовлені страви видались надвдалими. Шануйте свого кухаря, господарі! Сюди дійсно варто зайти, щоб спробувати недорогі м’ясні страви місцевого приготування (18-24 грн за порцію). Порції приємно величенькі, соуси - пальчики оближеш. Вибір страв – достойний. Для бенкетів тут також готують страви на вертелі, в т.ч. індюшатину, перепілку тощо. До речі, посиділки там будуть Вам рахувати по 150 грн з особи. Середній чек за вечерю на двох з алкоголем складе близько 100 грн. Дорожче ніж деінде хіба будуть коштувати соки, салати, Бехерівка. Всі столи сервіровані.

Готельні номери коштують до 400 грн.

вул. П.Панча 7б

тел: +38 (032) 245-54-31
245-54-32

http://gerold.lviv.ua

«Пароль?!» – таким погрозливим питанням зупиняє відвідувачів у під’їзді 14-го будинку площі Ринок варта з кулеметом . Можуть задати ще провокаційне запитання – «Москалі чи комуністи є?» Щоб не звинуватили нікого в дискримінації зазначу, що незалежно від відповіді двері «Криївки» гостинно відчинені для УСІХ відвідувачів. А охоронці – елемент епатажного образу закладу. Для тих хто незнайомий з назвою, «криївка» - це землянка в лiсi, або попросту сховок партизанiв УПА. Під таким іменем й відкрився нещодавно цей законспірований ресторанчик-музей.

Криївка припаде до душі усім охочим повечеряти в польових умовах з похідного казанця, послухати українських пісень, поспілкуватись із знайомими в надміру гамірному клюбі  в повстанському антуражі. Час мого відвідування співпав з неймовірним ажіотажем навколо даної кнайпи. Побачити на власні очі рукотворне укриття під землею знайшлося багато охочих, які буквально в черги вишуковувались на столиках «Біля Діани». Кажуть, що справу з вільними столиками у закладі здатні вирішити роздані відвідувачам спеціальні ключі від криївки, але їх власників налічується вже значно більше аніж можливих місць.

Насьогодні кнайпа представлена двома підземними продовгуватими залами з неотесаного каменю осіб на 80. Планується, що відкриють ще одну залу для «спокійнішого» спілкування. Доповнюють вигляд «землянки» фото на всю стелю колишніх повстанців, «а- ля керосинові» пальники, розвішана подекуди недіюча зброя та кожухи «тих» часів. Є у закладі і своя сучасна плазма (транслюють «24 канал») - як доказ того, що зв’язок з зовнішнім світом для партизанів залишається архиважливим. Мобільні у підземеллі вже також ловлять (читай - працюють). Що цікаво, офіціанти проінструктовані на предмет спілкування з клієнтами по темі «історія УПА», щоб гості міста могли задавати відмінні від гастрономічних запитання. 

            Стосовно меню, в закладі присутній традиційний набір українських страв – куліш (10 грн), смалець (2 грн), кишка (18 грн), полядвиця свинна (25 грн), домашній сир (6грн), сальце (8 грн), ковбаски (12 грн), яловичина (20-24 грн), язик з грибами (24 грн), пироги (10 грн), білі гриби (24 грн), гарніри – бульба з салом, гречка (8 грн), голонка свинна (15 грн/100 гр), оселедець (10 грн), хрін (4грн). Ціни й на алкоголь середнього рівня – келишок медовухи – 6 грн,  Закарпатського – 10 грн. Готують - ІМХО, але дуже смачно.

Зважте перед приходом сюди, що найбільш недоречно одягнутими Ви тут будете якщо прийдете у колготках-тире-панчохах (табуретки збиті з неотесаних дощок), вельветових речах та стразах (повстанці мають бути непомітнимиJ), «вечірніх» вбраннях (не впишетесь теж, інтер’єр навмисно дещо недбалий). Вже на місці відчуєте, що добре також мати надгучний голос або надвисокий зріст, – так Вас швидше помітять офіціанти, докликатись яких у цьому галасливому мурашнику майже неможливо (що, маю надію, невдовзі помітить й адміністрація). Загалом кнайпа "дуже молодіжна й завзята", тож зважте і на це  –  навіть після втомливого робочого дня тихо посидіти тут не вийде.

Під час мого візиту деякі молодики надто близько до серця сприйняли атмосферу закладу і розповідали люб’язній варті, що чули за сусіднім столиком російську мову. Розслабтеся, хлопці… Криївка - гарна ідея як для бізнесу, так і для популяризації українського  (чому б ні?) без заїждженого шароварства й деструктивної ворожнечі. Принаймні таким видається задум. А вже чи набуде визнання у львів'ян та гостей міста використана воєнно-політична тема покаже час...

 тел. 254-61-19

http://www.kryjivka.com.ua/

Львів’яни з покоління в покоління передають легенду про те, що планувати великі забави у місті треба за рік-півроку, бо в нас бракує ресторанів з великими бенкетними залами. Спробуємо розвінчати міфи про неіснуючі площі під весілля-ювілеї у Львові. Характерною згадана ситуація є всього-навсього для кількох найпопулярніших закладів громадського харчування Львова – як то «Високий замок», «Гуцульська гражда», винниківський «Святослав». До речі, ресторани отримали таку гарячу любов наших мешканців завдяки не тільки розташуванню деяких (з видом на місто чи своїм озером), але й низьким цінам попри адекватний антураж, високий рівень обслуговування та смачну кухню.

120 грн з однієї особи без алкоголю, солодощів, фруктів та соків – найнижча ціна за накритий стіл у наших ресторанах (не беручи до уваги закладів так би мовити другого розряду). Іноді до цієї вартості можуть доплюсувати 1000 грн за обслуговування («Караван» на 60 осіб),  за оренду залу 750 грн («Гуцульська гражда» на 120 осіб), за роботу ресторану після 12 ночі 600 грн/годину (бар готелю «Дністер» на 150 осіб). Всі ці нюанси не дуже люблять оголошувати по телефону, тому потрібно необхідно завітати. Адже, що і говорити було що вже при відвідуванні закладу, виявлялось що раніше названа сума  «легким рухом руки» адміністратора перетворювалась у іншу (ресторан «Герольд» та «Персей»).

Зрештою, не усім підходить варіант довозити свої продукти чи пляшки. Є ресторани які воліють не приймати до столу неперевірених продуктів харчування від замовників, працюючи таким чином на виключну репутацію закладу («Шекспір», «Динамо-блюз» та «Деліс» на 100 осіб). В такому випадку розцінки будуть інакші  - за всю забаву від 12 тисяч гривень до 25 тисяч, або 300 грн з особи. Є такі які й не бажають проводити бенкети («Тарон», «Фешн»).   

Інша річ, що часом Ви шукаєте певний формат. Сьогодні досить багато ресторанів оформлено під такий собі шинок у національному строї: «Колиба» (Брюховичі), «Гуцульський двір», «Гражда»,  готель «Герольд», «Золотий вепр», «Вертеп». Інші – класично торжественні: «Супутник», «Еліта», готелю «Дністер», готелю «Жорж», «Високий замок», «Діва», «Деліс», «Шекспір», «Персей», «Спліт». Менші по розміру - «Караван», «Зодіак», «Три оскари», «Кілікія», «Порохова вежа», або менш претензійні  - кафе «Ювілейне», «Марсель», «Зустріч», "Дружба", "С-Карпати", ресторани готелю «Волтер»,  «Львів», «Гетьман». 

Для тих хто не кремпується з залами поза містом та їх цінами оригінальними можуть видатися кам’яниця ресторану Гридниця в Олеському замку, ресторан готелю «Олена», ресторан «Наварія нова» й «Озеро», чи ресторан комплексів  «Гранд-резорт» або «Озерний край». Тут необхідно ретельніше обдумувати перевезення гостей та їх розміщення у готелях при комплексах.

Традиційно черги на зал вишиковуються на суботу, а майже всі неділі – вільні.

У будь-якому разі, якщо Ви плануватимете бенкет за місяць або два, маючи у розпорядженні 2-4 тисячі у.о. – то переживати Вам нема за що. І нехай Вам щастить!

Їх телефону немає у телефонній довідці, їх контактів нема ніде в Інтернеті, до них заходиш до 13-ої – двері зачинені, а графіку роботи  ніде не вивішано. Ооо, це наш клієнт.:)

Трохи дивно було побачити у районі Батальної пафосну вивіску «лаунж-ресторан» і велетенських золотих Оскарів біля фасаду нового закладу.  Відшиб, запущені клюмби, ятки з овочами неподалік… Замальовка ще та.:)

Та заманлива назва таки заставила повернутись. Оскари в мене стійко асоціювались з кінозірковістю – хотілось зайти й побачити всю епохальну історію кінематографу в обличчях та творіннях у вигляді фотографій на стінах. Дизайнери побачили «оскарів» інакше. Блискучий паб, вітіюваті візерунки на стінах, дзеркала, кришталеві люстри та світильники. Закладів такого штибу у Львові є чимало. Та віддамо належне – для цього райончику відкриття ошатних «Трьох оскарів» - подія мега-масштабу, бо заходити сюди на відміну від інших все ж таки приємно. Про це засвідчила й небагатолюдна, але як видно стала клієнтура закладу «за 30-ть».

Ресторанчик розмістився в приміщенні вмістимістю понад 100 осіб, зонованому стіною на дві частини (з-за чого бенкети буде дещо складно спланувати - ніби відокремлений від другого залу, а ніби й нє).

В «оскарах» намагаються підтримати вже озвучений лаунж-стиль, що відноситься швидше до напрямку музики. Приміром, Френк Сінатра виконував пісні саме у такому «розслабляючому», «фоновому» стилі. Відтак і музичне оформлення спокійне, складається з хітів минулого століття. У літню пору зауважу, в них було досить прохолодно.

Від обслуговуючого персоналу рясніло в очах, але над столиком ніхто не «нависав». Браво!

Меню не вразило новизною чи об’ємністю, - так, європейська кухня з акцентом на морепродукти та рибу (окремо представлені рибні салати), яка видалась вдалою і ..гострою. Особливість кухні – багато приправ, про що не попереджають. Тому не зарадить перепитати наскільки гострою буде замовлена страва. Рекомендують олів’є з ікрою, як родзинку. Так званий  вишуканий салат з курятини варто було назвати Екзотичним – намішано було стільки інгредієнтів, що годі було все осмислити не те, що розсмакувати.:) Загалом порції невеликі (вихід страв вказано у меню).

Переглядаючи ціни на м’ясні страви згадались деякі київські ціни (стандартні, не з фешенебельних). По цінам - салати 20-30 грн (а з авокадо наприклад – 50 грн), лазанья 15 грн, супи 10-25, омлети від 13 грн, гарніри по 10 грн, млинці з сьомгою 25, стейки – від 35 грн, шніцель – 35 грн, курятина – в середньому 20 грн, рибні страви – 50 грн, десерти – від 15 грн, фреш 25-30 грн, алкогольні коктейлі в більшості - 20-25 грн, мартіні - 9 грн / 50 гр, бехерівка -14 грн/50гр.

Як йшлося у рекламних статтях заклад також пропонує зустрічати гостей розстеленим червоним килимом. Тому ще можна своїх гостей і тут чимось подивувати.

Виявилось, що тепер вони працюють з 11:00 до 23:00.

Вул. Дж. Вашингтона, 5а. тел. 245-89-73

З їх рекламного проспекту -: «…в продовження кращих традицій знаменитих львівських цукерень пропонує ексклюзивні шоколадні вироби, неповторну домашню випічку та ароматну каву. Унікальною прикрасою є настінний живопис XVIII-XIX ст., якими Фреска завдячує своєю назвою».

     В оформленні інтер'єру відчувається бажання дизайнера відновити фрески , одночасно гармонійно вписати їх в загальну концепцію каварні (наскільки це вдалося судити вам). Приміщення каварні поділене на дві зали (два рівні, один на своєрідному подіумі), одна з залів для курців ( правда не розумію в чому різниця, поділ йде скоріше умовний). Великі вікна закладу нічим не зашторені і в цьому також свій шарм, - можна пити запашну каву і спостерігати за людьми на вулиці.  При вході в каварню стоїть вітрина з солодощами, в залі для курців є два м'яких дивана (як на мене помилка дизайнера, відвідувачі дуже неохоче встають з   отих диванів J). По п'ятницях заставали там одинокого скрипаля, в будні музика не нав'язлива... і слава богу, власникам вистарчило глузду не врубувати Сердючку з Ко чи радіохвилю. Весною облаштували літній майданчик на три чи то  чотири столики, але зручний.

В поданому меню багато інформації щодо самої історії каварні, марок і особливостей алкоголю та чаю (зачитувалися і забували читати власне саме меню). Є декілька сортів шоколадних цукерок власного виробництва, три-чотири види десерту і приблизно стільки ж випічки. Окремо слід розказати за ціни, які є на порядок вищими ніж у подібних центрових закладів, - чай (елітних сортів, інших немає) - 20грн, кава - 12грн, одна цукерка ~1,5-3, ( зате в таких цінах є плюс – відсутність студентів за стаканом соку з сімома трубочками).  Є два-три види овочевих салатів приблизно в 20грн /порція.

При бажанні офіціант може принести фотоальбоми де ви можете прослідкувати всі етапи реставрації фресок (ідея чудова, правда виконання шкутильгає, - світлини не якісні, тьмяні і кольори паскудні).

Загалом ця місцина призначена для закоханих парочок, при чому не голодних ( в меню тільки десерти та алкоголь) , мої враження від   цій каварні:

  - бочка меду – відсутність галасливих  студентів, персонал привітний (поки що), зручне місце ( водночас і центр і тиха вуличка), ті самі дивани (дуже я полюбляю на них відпочивати).

 - ложка дьогтю - бракує шарму, бо і місцина добра,  і задумка цікава, але немає тієї родзинки яка і виділяє кращі заклади з поміж добрих. Кондитерські вироби ніби і смачні – але... тістечка – занадто багато крему, торти - деякі сухуваті, потребують якогось не то алкоголю, не то сиропної пропитки. Цукерки - смачні.

Ну і наостанок адреса цього закладу: Львів, вул. Краківська, 9, тел: 38/0322/ 724985

Заклад працює без вихідних з 10 до 23 години.

Дана

Пройшли часи строгої стандартизації та класифікації. Тепер по вивісці закладу харчування залишається тільки здогадуватись, що (і хто) саме на тебе в ньому чекає. Даруйте за подальший лікбез, але якщо пометикувати, то не тільки споживачу така плутанина невигідна, – закладам які відкриваються малоінформативність вивіски також шкодить. А як було задумано, згідно ГОСТів? Люкс-ресторан, окрім обов’язково високої кваліфікації персоналу передбачав вишуканість інтер’єру, широкий вибір додаткових послуг та асортимент складних фірмових страв, а відтак і вищий рівень цін. Всього-навсього вивіска робила половину роботи рецензента,J в приведеному прикладі – повідомляла про те, що там гарантовано на Вас очікує комфорт і оригінальний склад меню. 

 Та ближче до предмету огляду… Таверна «Пафос» по більшості показників відповідає категорії закладів – ресторан «люкс». Присутній індивідуальний дорогий інтер’єр – вітражі, розписні вази, дерев’яні декоративні елементи, колони. Все виконано в грецькому стилі, не забули навіть розвісити символічні виноградні грона. Додамо до повної картини – повне сервірування столів, кондиціонер у спекотну пору, зручні меблі – от Вам і комфорт. А в літній період працює майданчик з альтанками, вигляд на який, до речі, відкривається з основної зали ресторану через скляну стіну. До слова, перша зала ресторану розрахована на 30 посадочних місць, а друга - на 40.

       

По наповненню меню – годі й говорити. Гортати доведеться його досить довго, дещо з «фешенебельних» страв  – салат з лосося з пекінською капустою (24 грн), мусака (телятина + баранина + баклажани 38 грн/350 грн), лангуст (284 грн), кремовий суп (25 грн), сувлакі з осетрини (64 грн/порція), «грецькі» равлики (114 грн), жаб’ячі лапки (77 грн), а також гуси фаршировані, ягнята тощо. Знаються в ресторанчику і на національних грецьких стравах. Наприклад - меззе (в перекладі – щось, щоб погризтиJ) представляє собою набір кількох страв на кілька персон з особливими автентичними соусами. Приміром рибне меззе в «Пафосі» важитиме понад кілограм та коштуватиме 366 грн. При цьому компанія матиме нагоду за один присіст спробувати і смажену осетрину, і кальмари, і шашлик з лосося, і філе окуня та горбуші, і креветки, і овочі-гриль. Власне протестовані страви були філігранно приготовані-подані, а ще дійсно свіжі та «легкі» (навіть картопляні крокети). Мабуть, секретів навчалися у кулінарних школах.

Щодо рівня цін по класичним «топовим» позиціям, то він виявиться навіть нижчим, аніж Ви очікуєте. Середній чек на одну особу без бенкетних страв складе Вам від 60 грн.

Зі всього цього набору достоїнств закладу вибивається лише обслуговування. Або ж у «Пафосі» справді задумано таким собі «фуріям» (це така грецька міфічна істотаJ) безпорадно чергувати над столом аж доки клієнти не оберуть бажане з товстезного меню.

Практикують бізнес-ланчі по 25 грн. Майте на увазі, що на кожен день складене спеціальне меню, і українцям, що кохаються в м’ясі та смаженині може бракувати цього в ланчах у деякі дні (іноді подають з гарнірами тільки кальмари-рибу).  Вирізнилися у закладі і з набором додаткових послуг. Тут на Вас чергують актуальні екзотичні путівки в приморські країни. А найфайнішим клієнтам, власникам дисконтних карток «Пафосу», обіцяють таку путівку подарувати. Нам, львів’янам не відома категорія закладу «таверна», а от назву свою заклад виправдав - було «пафосно» J

Тел.. 297-08-23

 

 (Далі)

З перших хвилин перебування у закладі виникає питання – «ого, скільки ж цьому кабінету років?». Однак, заклад з’явився нещодавно, і якщо добре придивитись, то стає зрозуміло, що потертість підлоги, столів, стільців – нарочита. І якщо вона не відлякає Вас, то Ви неодмінно проникнетесь створеною напрочуд цілісною «приропошеною» атмосферою з приглушеним освітленням та блюзом. Загалом велика зала більше нагадує читальню – стіни до стелі заставлені книжками. Та й відвідувачі, (в основному така собі прогресивна молодь) залюбки гортають книжки представлені у Кабінеті. Нескінченно довгому читанню сприяють і не бібліотекарські креслаті велюрові дивани, J які є ну дуже зручними. Кабінетності залі додають і великі вікна, і оксамитові важкі портьєри. Мабуть проект створювався для душі, адже для заробітку на ньому мало б бути як мінімум ширше меню. Отже, наступна особливість – меню з основної їжі щодня змінюється і складається лише з трьох позицій – зупи, другої страви та салати. Приміром – цибульник, салат з риби та капусти й щука запечена. Усе разом коштуватиме Вам близько 55-60 грн на одну особу. Звісно, якщо Вам риба не до вподоби тоді все, що залишиться – це канапки, налисники з різними начинками, сир, та морозиво-вершкові десерти, які є у постійному меню. Та правду кажучи оригінальні, складні, щоденно свіжі три страви абияк смакують. Раджу все ж пробувати. І до речі, буде ситно. Щодо інших цін: пиво від 4 грн (Львівське, Оболонь, Пілснер, Гессен, Кельт, Козел, Баварія), налисники – 12 грн, десерти 9-18 грн, тартинки – 3грн.кава – 5 грн, чай – 7-8 грн. Ще знайшли гарний вибір вин-горілок. J На тому ж поверсі розташувався і більярдний стіл (5 грн за партію).

Але є ще дві інші зали – у підвалі. До них Ви потрапите через стилізовані під шафу двері. Кам’яниця умовно називається «Підпілля». Тут можна побачити стяг басків, справжню автоматичну зброю, листівки-звернення войовничих студентів за соборну Україну надцятого року і т.д. Партизанів-воюючих тут не помітили, а обслуговуючий персонал (дівчата) видався достойно люб’язним.J

На бажаючих подихати «свіжим повітрям» чекають столики надворі, (мінус-що вони розташувались на самому тротуарі).

Винниченка 12, тел: 765832

 

Кафе заховалось у провулку з Пекарської, та розташувалось біля самої Комерційної Академії. Може тому вдень там завжди багатолюдно та гамірно. Думаю найбільше сюди приваблюють по-домашньому приготовані страви. У меню знайдете дуже багато страв з риби, а також і курку, і телятину, і свинину (16-27 грн за порцію). З-поміж звиклих для нас страв, в закладі пропонують корейські-японські-китайські смаколики (від 12 грн за порцію закуски, наприклад). Тут є сиромариновані овочі, м’ясо чи морепродукти, національна корейська лапша, телятина по пусанськи, суші. Попадала на дуже великі порції. І при цьому в закладі провадиться політика низьких цін на гарніри (від 2,50 грн). Рівень цін загалом у меню – середній.

В самому закладі приємно посидіти – сервіровані (по-нашенському) столи, висока стеля і відчуття нормального простору довкола, великі вікна, три зали на вибір (основна на 25 осіб, бенкетна на 15 та в підвалі – на 10 осіб). У інтер’єрі спостерігається необхідний мінімалізм, а це означає, що якогось шику тут шукати не варто.J  У вечірній час, до речі, застали «У Кіма» повну відсутність відвідувачів. І як першопричина чи то наслідок – вже з пів на десяту кухня не працювала. Залишилось хіба пити  Оболонь та Стеллу Артуа.:) А для пивопиття, як Вам мабуть, відомо у цьому місті є вже більш ніж достатньо підходящих пабів (див.нижче по переліку).J

Вул. Туган-Барановського, 14

Тел. 75-66-28

«Театральне» розмістилося на вулиці Театральній (центр) в споруді драмтеатру ім. Заньковецької.  Від колишнього бару залишилось тільки розташування залів – одна на першому поверсі і 4 у підвальних приміщеннях. Й певно театралізованих дійств чи театральних портьєр, як і раніше у кафе не спостерігається. Але з того часу заклад набув класичної вишуканості та витриманої елегантності у інтер’єрі, поважності – в обслуговуванні та віртуозності – в кухні.

Відразу попереджаю про рівень цін, він не для слабких нервів та малих гаманців: салати – 25-70 грн, перші страви 15-57 грн, телятина 30-47 грн, риба-морепродукти 50-90 грн, деруни-вареники 15-25 грн, кава 6-23 грн, коньяк – від 120 грн/пл. Виключення з цієї дороговартості складає хіба бізнес-ланч за 30 грн (для цього Ви маєте відвідати заклад до 16:00). В його рамках Ви можете обирати кілька варіантів першого-другого-салату. Наразі ідеальним можна назвати набір – салат з пекінської капусти і тунця, курячий бульйон з лапшою та курячі завиванці із грибами та рисом.  Від себе лише додам, що ще не розчаровувалася у якості страв, - кухар розуміється на сумістимості навіть делікатесних продуктів, страви подають гарячим, використовують відповідні соуси, не економлять на якісній зеленинці (як і загалом на порціях), використовують екзотичні складники у стравах. Просто фест. Хто вважає, що ні – киньте в мене каменюкою.J

Повертаючись до загальної обстановки відзначу, що запросити дорогих гостей сюди не соромно. Вітражі, важкі гардини, м’які аж пухнасті дивани, картини, кришталеві люстри, повне сервірування та квіти на столах, добротний посуд… В першій «англійській» залі Вам буде по-царськи комфортно, у нижніх кам’яницях – романтично-спокійно (пасують і для корпоративів). Завжди супроводжує приємна музика. Чого ще бажати. І офіціанти до речі, старанні. Єдине, не розраховуйте, що звідтіля можна буде хутко втекти, готують довгенько навіть бізнес-ланчі.

Раджу у першій залі нагадати ввімкнути підвісну стелю – вітраж. Приємнюче видовище, треба сказатиJ. Ну і звісно розглядати такі речі краще ввечері, подібне освітлення виграшне саме тоді.

вул. Театральна, 23, тел. 723696

Невеликий ресторанчик, що позиціонує себе як французький розмістився у центрі міста. Впізнаєте його по статуетці мушкетера на вході. Тяжіє до елітних, - по правді, відлякати може нарочита дороговизна пропонованих страв (середній чек на двох – 150-200 грн без алкоголю). Основне ж за чим туди тягнуться відвідувачі – смачна, перевірена часом європейська кухня (дарма що жаб’ячих лапок чи інших français лігумінів Ви там не знайдете:).

Зали закладу розміщені на першому та в підвальному приміщеннях. Кожна з них оформлена в іншій стилістиці та колористиці – мисливська з ведмежим хутром, позолочена кам’яниця зі шпагами на стінах, класична оформлена тематичними картинами тощо. Незмінними залишаються усюди хіба невеликі сервіровані столики та м’які зручні стільчики. Шику додають і розкішні візерунчаті гардини. Відверто – інтер’єри цікаві. Підвальні зали – вщент загромаджені столами, так що собистий простір постійно межує з чимось іщеJ... Якби ж це була зала розміром з вепрівську чи то хоча б зодіаківську… Добре хоч він рідко буває переповнений.

Персонал – гречний, слухняний. Контингент – найрізноманітніший. Практикують бізнес-ланчі.

Остаточне враження – це місце для таємних зустрічей, якими грішили при французькому дворі.J

Додам ще що заклад займається також кейтерінгом. З досвіду - один з найкращих по старанності, складу страв та їх смаку. Дорого.

Тел. 74-30-76
вул. Грушевського, 7