Чим є місто без мистецтва? Правильно – селом. Отаким оголошено лейтмотив створення нового закладу-фестивалю. І ця теза з подальшим поясненням, що корисного можна (а декому неодмінно треба) взяти з міської культури, забавно і резонно розписана в головній книзі закладу – меню (попереджаємо: автор жжот).

Схоже, що ресторатори нашого міста, максимально освоївши доступні наземні площі,  впритул підійшли до освоєння підвальної спадщини Львова. Завдяки хвацьким темпам цих бізнесменів у місті чи не щомісяця відкривається значущий і не надто розважальний заклад. ІМХО, Атмосфера – представник вищого ґатунку згаданих підземних проектів старого центру.

Про те, що – це саме клуб, в закладі з самісінького входу сповіщає вивіска. В клубі  розташувалися лаунжовий бар із низькими диванами (пантруйте за міні-спідничками, дівчата), паб, невеличка віп-зала, ресторан (на 70 осіб). І далі нав’язлива думка – чи то лижі не їдуть, чи то десь пропущено танцмайданчик. Насправді танцполу в класичному розумінні слова у закладі немає, і хоч клуб запрошує до своїх вечірок маститих dj –їв - рarty «гуляють» так – хто де втрафить.

Зрештою поняття клуб за часів своєї появи не мало нічого спільного саме з дискотеками. «Клуби уперше з'явилися в Англії в 16 ст. На початку 17 ст. був заснований один з найстарших англійських клубів - "Фрайді Стріт", серед членів якого був і У. Шекспір. А вже у 18 ст. виникли літературні клуби, а потім спортивні, та розважальні як от яхт-клуби та інші». Енциклопедія

Але повертаючись до предмету розмови… Біла кам’яниця Атмосфери в такому виконанні інтер’єру більше асоціюється з сучасною галереєю, що певно зіграє на руку рестораторам влітку та й взагалі приваблюватиме мистецькі проекти до яких тут явно охочі, судячи з анонсів. Хоча мінусом для запрошеного істеблішменту при цьому буде відсутність парковки безпосередньо біля закладу.

До безумовних переваг закладу слід віднести відмінну (принаймні поки що) роботу адміністратора, присутність в закладі Wifi-ю та можливість розраховуватися кредитками (не всі знані ресторани сьогодні готові надати туристам таку послугу). Відомо, що заклад також практикує кіновечори та перегляди футбольних матчів по вхідних квитках та попередньому бронюванню столиків. Що ж стосується атмосфери в Атмосфері… Тішить відсутність в клубешнику випадкових людей – таких собі огрядних панів, що прийшли попідглядати за молоддю. Відтак менше «індивідуалок в образі» і більше спілкування в практично домашніх умовах. До речі, непомітними тут залишитись не вдасться. Взагалі настрої в закладі справляють враження такого собі клубу знайомств «кому ДО 35», але досить недешевого клубу в принципі. Чек за вечір на двох складе Вам щонайменше 200 грн. Хоча є економ варіант – кальян по стандартних вже для Львова помірних цінах з яким задоволення перебування у клубі можна розтягнути.

По меню. Вибір закусок (30-60 грн/порція) здався занадто вичурним, вибір десертів – за скупим (тірамісу, чізкейк, штрудель за 25-35 грн). Присутні швидше класичні салати (35-70 грн), цікавенький набір перших страв (чурек, суп з вугра, крем суп з броколі та шпинату- 20 – 45 грн), оригінальні з натяком на італійськість другі страви (курячі рулетики з сиром та фенхелем, тальятеллі з лисичками, мафалдіні з сьомгою, гусяча грудинка з овочевим жюльєном – 45-120 грн/порція). А чого не бракує в карті пропозицій, так це коктейлів – і загальновідомих, і авторських (35-50 грн). Подача страв-напоїв та чеку видалась дещо спрощено-демократичною, ну але спишемо це на відповідний формат.

Підсумовуючи побачене та почуте можна зробити висновок, що власникам закладу на сьогодні дійсно є чим пишатись, а от чи стане Атмосфера рідною близьким по духу і задуму спільнотам – будем бачити.

Графік роботи: нд-чт 12-24, пт-сб 12-03год.

Адреса: Бр.Рогатинців, 18, вхід з Сербської вулиці.

Тел. 255-08-32

  "Кофі-ін" потребує окремої рубрики в нашому класифікаторі закладів, бо не відноситься ні до каварні в чистому вигляді; ні до банально  спеціалізованої крамниці; ні до кальянної як такої; ні до класично нічного клубу. Але містить щось від кожного з вищеперелічених форматів, адже має і повноцінне кавове меню з оригінального рецепту напоями, і пристойний вибір кальяну до смакування у залі східного антуражу, і атмосферу клубної туси,  яку підтримують працівники закладу (навіть поняття «офіціанти» до них не пасує) не без допомоги чисельної молодіжної клієнтури, але без танцювального майданчику. Звідси всі плюси і мінуси разом взяті – місцями розв’язна поведінка студентів, які ще не доросли до безконтрольного відпочинку, а з іншого боку – щире зацікавлення в своїй роботі працівників і відтак море ідей, що втілюються в найрізноманітніших імпрезах спільноти. Серед них колишні – акустичні концерти Павла Табакова чи виступи Васильціва.:)

Випадкові відвідувачі, полишені сентиментів «рідності» кофііновських стін, зможуть оцінити індивідуалістичний підхід до оформлення трьох (насправді невеликих) залів закладу – «для кавування» з темними стінами, невеличкими круглими столиками і м’якими клубними стільцями; «кальянної» в світлих тонах з низькими диванчиками і столами; навмисно зістареної «зали для курців» з незвичною підлогою (засипаною справжньою галькою) а-ля «прощавайте улюблені підбори». Окремо столики поруч з барною стійкою також представляють собою продовження демократичного простору і при всьому виборі не пустують.

Треба сказати, що представлений заклад один з не багатьох, хто в своїй рекламі використовує фото постійних клієнтів, а не зображення власних стін, що, ІМХО, промовисто свідчить про його пріоритети й змушує симпатизувати йому при першому ж знайомстві. А симпатизують йому напевно ще й затяті драйвери та просунуті діджеї (бо інакше для кого в закладі стільки представлено у вільному доступі так само названих глянців?;)), і справжні книголюби (полички залів щільно заставлені книжками), і проффотографи (присутні гарні фото), і художники (картинки дуже в тему обігрують кавову тему) і т.д. і т.п. :)

            Та від лірики духу до прози цін. Кава тут вартує від 8 грн (але направду того вартує, даруйте за тавтологію), кавові напої – від 12 грн (рекомендують фірмовий з плавленим сирком), кальян – 60-180 грн, сандвічі – 12 грн, морозиво-тірамісу-сирник-шарлотка – 10-30 грн, шутери – 20 грн, Шеріданс – 22 грн/50 мл., чаї – від 12 грн.

Хоч далеко не вища межа львівських цін, про  те розрахована щонайменше на юрфаківців, нє?:)  Зрештою, місце під центровим львівським сонцем того мабуть вимагає, а постійні шанувальники здається отримують сатисфакцію, що перевершує  витрачене.

  Адреса: Проїзд Крива Липа, 9. тел. 2976051

Гасову лампу у 1855 році винайшли львів’яни. Про цей факт туристам звикло розповідають гіди, а віднедавна цій події у Львові присвячений цілий заклад. Тільки не музей. А кнайпа. І Ви знаєте, охочих подивитись на численні «історичні» експонати, попиваючи нафтівку, закусуючи ковбасою «Поліція з народом», під  гранж-рокові мотиви у Вірменському квартальчику старого міста знаходиться чимало.

Безпосередньо самих винахідників ресторатори вирішили зобразити у бронзових фігурах при вході та у вікні цього триповерхового закладу. Також у Лампі відтворена атмосфера того часу  через світлини бориславських промзон і зображення на стінах спрацьованих заробітчан. А ще видається, що звідтіля взята й скромність обстановки та освітлення. Чи не тому у відвідувачів найбільше асоціюється дана місцина з трактиром – де зали з дерев’яною підлогою щільно заставлені незастеленими столами, де гамірно та тісно, де не змушують знімати верхнього одягу, де доступні ціни і панує цілком демократичний уклад.

Про ціни. Закуски (бринза, вушка, крильця, домашня ковбаска) коштуватимуть Вам 15-60 грн, вареники - 20 грн, гуска чи кролик – 75 грн, курка -55 грн, качка – 40 грн, овочі на грилі – 15 грн, сирник-торт-штрудель 10-26 грн (200 гр), пиво як і кава – від 7 грн. Рекомендую місцеві настоянки з хімічними назвами, які насправді настоювались не на нафті, а на – березовому, яблучному та  гранатовому соці (6-8 грн/50 мл). Щодо подачі страв – не дивуйтесь, якщо печеню Вам принесуть у пательні, а нарізку – на дощечці – так тут прийнято. І майже до кожної страви, майте на увазі, вже включено гарнір – як, наприклад,  до свинячих вушок – яєшня, а до м'яса – смажена картопля. Ситно, по-домашньому. Хоч і не дуже «моторно» все готується.

Чим знаний заклад ще. На вході до нього, у старому під’їзді Вас перестріне… – проводир з лампою, чия поміч буде таки не зайва, адже сходки до закладу дуже вузькі та темні (а додому як тєжко буде по них соватися). Відомо, що на сьогодні і вільні місця застати у Лампі майже нереально – отож, не забудьте попередньо замовити столика. І ще тераса, – ця кнайпа одна з небагатьох, котра має свою терасу з видом на старі львівські дахи. ІМХО – нічого особливого, але на третьому поверсі це гарна альтернатива для бажаючих закурити на вулиці.  Працюють до 2 ночі. А от парковки, як це водиться у центрі, – немає.

P.S. Віднедавна тераса зачинена, кажуть мешканці інших будинків поскаржилися десь. 

Вул. Вірменська, 20

тел. 236 75 50

Приятель по забаві – так перекладається назва нового ресторану-пивниці «Кумпель», представленого львів’янам нещодавно. Питання чи прийнято таких приятелів знаходити у даному закладі, чи приходити вже зі своїми, зосталось відкритим, але люду в цьому ресторані зазвичай багато. Тож, є всі шанси.;)

Є кав’ярні про, які не хочеться писати. Бо розумієш, що їх зростаюча популярність разом з розташуванням у самісінькому старому центрі Львова може зашкодити власній персоні безперешкодно відвідувати ці заклади при першому ж побажанні. :)

Що ми знаємо про французьку кухню? Основні її символи в уявленні більшості – багети, фуа-гра, трюфелі, цибулева зупа, жаб’ячі лапки, фондю, пиріг кіш, сир рокфор, шампанське. Але навіть такий відомий перелік насправді – збірна солянка назв, притаманних абсолютно різним, якщо не сказати відмінним, регіонам Франції – від Нормандії до Провансу. І мабуть, саме тому відгуки про французьку кухню у туристів, що відвідали дану представницю найбагатших країн світу, такі непередбачувані. Одним вона здається невиправдано провінційною, іншим – надто екзотичною.

В одному можу Вас запевнити, – щоб спробувати вищезгаданий «класичний» набір оригінальних продуктів, Вам не потрібно їхати до Франції – більш-менш повно він представлений у французькому ресторанчику – Делісі (Delice).

Огляди MyRelax так чи інакше містять інформацію про інтер’єри закладів, їх точки диференціації, меню та безпосередньо смакові властивості страв. І це справедливо, адже через ці елементи ресторатори намагаються донести свої ідеї, створити потрібний образ, близький їм, презентувати свою індивідуальність.

Нове творіння команди «Криївка». Все як завжди – яскрава просвітницька ідея закладу, розташування у старому туристичному центрі міста; креативненький інтер’єр у відповідній стилістиці; інформаційне посвячуюче меню; фенічки для знимкування «в темі» (тепер це – капелюхи з пейсами). Але все по черзі.

Ще один представник суші-барів відкрився в центрі на пл. Соборній (біля Галицького ринку). Нехай іноземці далі тішаться, що в Україні східної кухні більше ніж будь-де поза Азією.;) Заклад тепер не переповнений, але відвідувачів завжди є пара-трійка (а Ви кажете глобальна фінансова криза:)). Ціни – від 19 грн за 6 шт овочевих суші, 7 грн за каву, 24 грн за Бьорн. Загалом без знижок сума середнього чека за вечерю без алкоголю на двох може скласти 100-180 грн.

    Де у Львові можна спробувати сало у шоколаді? Де пропонують найкращу палаючу каву по-львівськи? Де збирається львівська богема? У якій кнайпі найменш претензійна та найбільш приязна атмосфера? Відповіддю на всі ці запитання буде кав’ярня «Під клепсидрою», що розташована у пішохідній зоні історичного центру міста – вірменському райончику. Шанувателі кав’ярні здається тут і живуть – так багато їх завжди у «Дзизі» за будь-яких погодніх умов. До слова, «Під клепсидрою» – це також і один з найпопулярніших літніх майданчиків Львова  – тут навіть у жовтні повно відвідувачів, що вкрившись теплими ковдрами, безкінечно довго теревенять за келихом гарячого глінтвейну під стукіт дощових краплин по бруківці старезних вуличок. Такий вже неквапливо-поетичний стан душі навіює представлена місцина.

           Є квартали про які здавалось би знаєш все, але потрапляючи до них – розгублюєшся, як у чужій країні. Таким собі львівським «старим шанхаєм» можна назвати район Привокзальної. Жодного вікторіанського будиночка чи китайця тут не помічено, але традиційно для китайських районів – тут нічого не зможеш знайти, так само відчуваєш брак простору, так само обов’язково потрапляєш до вічних заторів базарної зони. В таких місцях особливо приємно зустрічати знайомі вивіски закладів завідомо хорошого рівня. Суші-бар мережі «Каппо ін» знаходиться тут на 4 поверсі ТЦ Скриня. На займаному «Каппо ін» п’ятачку розмістилося 5 столиків в оточені японських (тут китайському вже нема місця)  ліхтариків, автентичних жалюзів та фігурок.

Але основне, що за десять хвилин в барі перед Вами на столі з’являється асорті з ролів, салат, місо-суп і чай. Зголоднілому мандрівнику при цій розмаїтости стає просто таки не до дотримання церемоніалу. Браво досвідченій оперативності персоналу. Втішає й те, що тепер не доведеться перелічувати відомого вже всім переліку страв, – до нового сезону у «Каппо» напрацювали нове меню – осіннє. І тут починається найцікавіше. З обраних ролів кожен відрізнявся своєю особливою характеристикою (навіть не гурмани мене зрозуміють дегустуючи). Літній дракон (складники – вугор, стружка тунця, ікра тобіко, авокадо) завдяки новому соусу Сукіякі виявився незвично пікантним з-за своєї перченої гостроти; Темпура ебі (з темпура креветкою, огірком та листям салати) – зразок просто таки весняної свіжості та легкості, Урамакі унагі саї (лосось, вугор, авокадо, сир Філадельфія) дякуючи огогенній порції сиру – ніжний-ніжний; теплий Танукі-фурай (лосось, вугор, Філадельфія, смажена цибуля) – супер-ситний, такий, що пасуватиме навіть до борщику.:) Оригінальністю викладки порадував і салат єдо-сарада (вугор, авокадо, мариновані водорослі, лапша), однак виловлювати водорослі з тарелі паличками – це вже для професіоналів забавка.:) А скільки з неспробуваного ще залишилось – роли з копченим лососем (35 грн) або жовтохвостом (45 грн), тигрові креветки під часниковим соусом (40 грн), абрикоси в шоколаді (20 грн), грушевий десерт з сорбетом (20 грн) тощо. Додам, що в середньому страви коштують порядку 30-45 грн., а вечеря на двох коштуватиме 150-200 грн.

Представляємо увазі гостей міста ще одне ідейне творіння львівських рестораторів, без якого вже за якийсь місяць існування важко уявити собі одну з центральних площ Львова -  Галицьку. «Старенький трамвай» – це попросту вагончик на рейках старого зразка. Як заклад харчування він не такий вже й вмістимий – одночасно запрошує не більше як 16 гостей до 5 столиків. Кафе у трамваї оточує літній майданчик, на якому зазвичай у вихідні відвідувачів розважають музики з акордеоном. Що ж так приваблює у сам вагончик? Вид на площу з підвищення, рухлива платформа, що створює подекуди враження рушання вагону, антураж подорожування. До речі, щоб його підсилити, на екрані біля барної стійки демонструють оглядове відео відзняте з вікон справжнього рейкового транспорту, що курсує Львовом. 

Ціни приємно вразять туристів. В історичному центрі Львова пиво коштує 5-7 грн, коктейлі – 12 грн, морозиво – 13-14 грн, випічка – 6-14 грн/100гр.

Біля самісінької платформи трамваю смажать кухарі кафе домашні ковбаски (10 грн/100 гр). Цей аромат пікніка і змушує повернути до майданчика тих, кого ще не вразив вигляд трамваю посеред пішохідної зони.

Не судіть строго  і за майданчиковий одноразовий посуд, такі ж пластмасові кухелі та деяку «забіганість» обслуговуючого персоналу – ІМХО, формат дотримано.;)

P.S. Телефону для бронювання столиків у трамваї не помічено ;)

Знаходиться кафе у старому центрі Львова – на перетині туристичних шляхів, поблизу кав’ярні «Світ кави». Перше відвідування кафе «Один» видалось не надто вдалим – антураж з меблями довоєнного періоду, нехай і з диванчиками, м’яко кажучи не вразив. Ну далеко не кожен українець звиклий все життя чепурити свою оселю, зможе спокійно розглядати недбало пофарбовані стіни та скриплячі стільчики. Отже, в пошуках чогось ближчого ментально (простіше кажучи - презентабельного) тоді подались далі. Наступного разу подіяло наше бібісі, - надто вже рекламували заклад знайомі. І тільки закривши очі на неприглядну з першого погляду атмосферу навмисно зістареного кафе починаєш розуміти, ЩО саме так приваблює сюди постійних відвідувачів. Кухня (!), яка до болю нагадує італійську. Тут і равіолі з найекзотичнішими начинками (60 грн), і антіпасті (по-нашому асорті з сирих-смажених-парених-фаршированих овочів із зеленню – близько 100 грн), салати з пармською шинкою, руколою та грушею (43 грн), в’ялені томати (32 грн), та інші закуски заправлені фетою чи пармезаном, розбавлені артишоками або оливками. І не дивлячись на присутність пирогів (кіш-лорен зі шпинатом чи лососем або листовий пиріг), за легкістю всіх інших страв – це нагадує рай для українського жіноцтва. Тут Вам і низькокалорійні королівські креветки (від 29 грн за 100 гр.), і чері з сиром (від 14 грн/100 гр), і перець-гриль (від 14 грн/100гр), і фаршировані артишоки (20 грн/100гр.), і тушені мідії (70 грн). Що важливо – наскільки привабливо страви звучать, настільки вони добре смакують та вишукано оформлені. До речі, вигляд більшості з них Ви можете оцінити завдяки ілюстрованому меню, за що великий респект рестораторам.

Кажуть справжня вечеря італійця складається з 5 страв – і таких тут дійсно хочеться спробувати чим побільше, - не відмовляйте собі в цьому задоволенні. Проте, заради справедливості додам, що чоловіки набагато прохолодніше ставляться до усілякого там плато з виноградом, тому їх треба попереджати - це кафе, а не стейк-хаус і воно спеціалізується на закусках, десертах та вині. До речі, останні досить по-людськи коштують – від 18 грн за порцію торта, 10 грн - за каву, та 20 грн - за вино. Загалом середній чек за перекус на двох осіб складе в середньому 100 грн.

В закладі працює дві невеличкі зали приблизно по 5 столиків і планують відкрити літній майданчик (думаю так за тиждень вже буде функціонувати).

До незабутніх вражень, які залишаться у гостей міста від його відвідин власники Мазох-кафе вирішили додати, ще й ці – від відвідин закладу «з перчинкою». Безсумнівно кафе стане популярною туристичною точкою. Можливо навіть туристичні агенції змінять свої маршрути з тим, щоб не оминати це «чудо». «Чудом» заклад став завдяки також новомодному пам’ятнику з таємницями Захер-Мазоху, якому належить фактично відкриття течії в письменництві, що описує сексуальне задоволення через приниження особистості. Про нього вже написано вдоста.

Наступна особливість кафе – його обмундирування – на стінах висять ланцюги, а в підвальному приміщенні – розставлені гіпсові частини тіла та представлені шпалери з оголеними тілами. В тому ж «дусі» виконаний і одяг офіціанток, - одягнути спецівку зі шкіри та строгачів змогли очевидно найсміливіші зі сфери послуг. Та й це не все. Ріжні пристосування для екзекуцій чіплятимуть і на Вас, якщо Ви ризикнете відвідати це кафе. Хоча відмовитись від примірянь звісно можна… Серед останніх – петля з мотузки на шию, наручники на руки, кайдани на ноги, а Вашому сусіду може дістатися батіг. Саме це знаряддя найбільше подобається гостям, не вперше помічаю, що ним тут же намагаються скористатися веселі компанії, щоб по-дитячому подуріти.

Незважаючи на те, що опис, як мінімум пивниці «Прага» вже є, мусимо відзначити, що кафе Прага, – це вже зовсім инша історія. І хоч добротних закладів нашому місту не бракує, ця кав’ярня таки залишає бажання ще раз до неї повернутись, чим і заслуговує на нашу увагу.

Перше, що Вам стає зрозумілим вже на вході до закладу – це те, що «Прага» стало розраховує на грошовиту клієнтуру, яка за центрове розміщення, дорогий дизайн, вишколену прислугу, готова гарно заплатити. Проте тішить те, що місцевий сервіс принаймні полишений снобізму. Тут направду затишно та по-своєму свіжо. Цьому сприяє надзвичайно м’яке, але достатнє освітлення, яке ніби ллється з стелі-неба, розмальованої хмаринками та з величезних в повний зріст вікон. Помпезності залі також надає безліч ковки у деталях, дзеркала та фрески. Єдине чим перегукується заклад з рештою «Праги» – так це нетлінними творіннями театрального художника Мухи А.М. в інтер’єрі.

Знаходиться ресторанчик у закутку центру по-сусідству з парком Цитадель. Назва закладу залишилась з часів його славного минулого – пафосного та зразково-чепурного. Найбільше тоді мене захоплювала музика – маленький оркестр розважав вечорами багатих відвідувачів на самісенькому літньому майданчику. Сьогодні про його музикування тут нагадують розвішані в дворику на стінах партитури.

Часи дещо змінились і змінився образ Купола. Сьогодні йому більше пасувала б назва «Квартира якогось професора». Направду дві височенні кімнати (десь на 6 столиків кожна) та давні меблі створюють атмосферу чи не часів «холостякування професора Преображенського», хоч елементи дизайну з натяком на «польськість». Килими, буфети, стільчики з гнутими спинками, старі фото та шпалери і все потерте до певної міри. Навряд чи заклад пасує для торжественних подій, а от для богемного чаювання – дуже навіть.

Відомий колись ресторанчик «Львівські курчата», що на Катедральній замінив ресторан вірменської кухні – «Двін». Проте, господарі залишились колишні. Серед їхніх відомих і загалом успішних проектів такі заклади, як – Старий Тифліс, Караван, Бухара, Кавказ… Новий же проект фактично став продовженням так званої «оди» кавказьким кухням та традиціям. Досі, у місті помітних ресторанів суто вірменського спрямування не  було чути. Отже, маємо нагоду спробувати щось нове в автентичній обстановці. Ну майже автентичній… Треба сказати, що інтер’єр ресторану швидше європейський, при чім не без претензійності – золотисті гардини, оригінальна підвісна стеля, декоративний камінь, світильники з «дикого» скла. А також, як і годиться – повне сервірування столів. Однак, усюди присутні елементи, що нагадуватимуть Вам кухню якої саме національності Ви куштуєте. Зокрема, на усю стіну основного залу розвернувся мальований пейзаж Закавказзя – з його тисячолітніми скелями, каньйонами, річками.  Горні ландшафти завжди наштовхують на філософські роздуми... А затишок, розміреність часу, приглушене освітлення - це саме те, чого бракує ввечері по метушливих буднях і, що приваблюватиме у «Двін» все нових і нових відвідувачів.  Наразі серед них (відвідувачів) бачимо творчу молодь, іноземців, шумну когорту «за 40». «Двін» розмістився у двох невеликих залах місткістю у 30 посадочних місць. Тому і обслуговуючого персоналу тут небагато.

Національний вірменський ресторанчик дійсно не зіпсований європейськими стравами. Тут мені засмакував салат зі шпинату (з додаванням кислого молока, цибулі та часнику, 15 грн), плов із пшениці (18 грн) – гарна ідея і для домашнього приготування, баранина з селерою (22 грн) – теж смачно, але багато соусу, відтак раджу брати її обов’язково з гарніром. Представлена кухня славиться особливим способом приготування форелі. Але врахуйте, що вага цієї страви у «Двіні» складе порядку 0,4 кг. Присутня в меню і одна з найпопулярніших страв вірмен – толма (22 грн), на кшталт наших голубців, але у виноградному листі. По всьому видно, що асортимент вірменської кухні дещо сільський… Ба, зважайте на це коли запрошуватимете сюди кохану, – не кожна панєнка втішиться такій кількості цибулі, квасолі чи каші.

Зрештою дещо розчарувала фактична відсутність зазначених у меню страв, і це при тому, що все «їстівне» меню ресторану вміщається на трьох листках. Зауваження  офіціантам – вони мали б зачитувати відвідувачам перелік записаних страв, щоб уникнути плутанини.

Щодо цін «Двіну», –  то салати (більшість з яких із квасолі) коштують порядку 12-21 грн, перші страви (спас, піті, лобіо, хашлама) – 12-24 грн, холодні страви (імам-баялди, турши, солені овочі) – 9 -15 грн, форель понад 60 грн /400гр, баранина з селерою – 22 грн, шашлик 15-18 за 100 гр, пахлава – 8,5 грн, алкоголь: малібу 14грн /50 мл, хортиця – 5 грн, оболонь – 6 грн. Отож, середній чек вечері на двох з міцними напоями складе порядку 120-180 грн.

Загадкою залишилась обрана назва ресторану. Двін – це зруйноване землетрусом місто, що існувало на території Вірменії до 9 століття. Та ми не будемо забобонними й побажаємо цьому симпатичному ресторанчику попри все щасливого довголіття не на одне сторіччя.;)

Вул. Катедральна, 3. тел..72-60-96

«Файно».

Вітаю львів'ян, які «підсіли» на суші та інші страви японської кухні. Для Вас – новина  – в суботу 22 березня на вул. Староєврейській відкрилась нова «сушарня» всеукраїнської мережі суші-барів «ЯпонаХата». Як ми легко могли переконатись на прикладі відомого ресторану «Яппі», «мережéвість» досить позитивно впливає на якість обслуговування і загальне враження від спожитих страв у таких закладах.
Однак, перші кроки становлення «Яппі», як ми пам’ятаємо, супроводжувались певним незадоволенням серед відвідувачів з-за великої тривалості обслуговування, та інколи  зверхності адміністраторів. Втім, власного негативного досвіду не було. І «Яппі» вже достатньо давно впорались з великим напливом людей, а демократичністю цін, яскравістю і стильністю оформлення інтер'єру завоювали своїх постійних клієнтів.
Щодо обслуговування в «ЯпонаХаті», воно склало приємне враження – незважаючи на всього лишень 2-й день роботи закладу, персонал в ньому працює швидко, вміло, і дивує обізнаністю в меню ресторану. Зазвичай, у львівських закладах громадського харчування саме слабке орієнтування офіціантів в пропонованих стравах, стає значною проблемою для нас - клієнтів. Тому відчуваю, що незабаром тут потрібно буде попередньо бронювати столики.
Інтер'єр "ЯпонаХати" витриманий у більш традиційному для японської культури стилі - бамбук, дерев'яні столи і зручні шкіряні диванчики. Однак, плазмові телевізори з каналом Ru music в ефірі і посуд, який в переважній більшості виготовлений з пластику сильно вибиваються з контексту. От щодо посуду, то тут «Яппі» краще впоралось зі своїм завданням, а їх керамічні тарілки з підігрівом для супів відчутно виграють у пластикових, замаскованих під природні матеріали, в «ЯпонаХаті». Порівнюючи інтер'єри - модні скляні вітрини «Яппі» для більшості відвідувачів все ж є не надто комфортними.
Ну і звичайно ж, про ціни. В цьому, думаю, «ЯпонаХата» складе сильну конкуренцію «Яппі», оскільки ціни в них приємно дивують, при чому якість від цього далеко не страждає (думаю, наш, не спокушений відвідуванням Японії споживач може дозволити собі порівнювати якість та смакові характеристики страв у двох закладах однакового спрямування, хоч і екзотичного). То ж, повертаючись до цін в «ЯпонаХаті», - роли тут можна замовити вартістю від 20 до 50 гривень. При чім, в меню передбачена інформація про їх калорійність. Зауважу, що незважаючи на порівняно невелику ціну (до 30 грн.) рол з великими шматками лосося і червоною ікрою, складається аж з 8-ми шматочків. В меню кожна позиція по ролам позначена зірочками (*- 6 шматочків, ** - 8, *** - 12). Ще одна хороша новина – у них можна скуштувати кілька видів сливових вин, а також -  гранатового (100 мл – від 10 до 14 грн). Шкода, що алкогольних напоїв ми ще не застали -  повинні були завести з понеділка. За нагоди - спробую обов'язково. Підсумовуючи похід в цей заклад по вартості - 2 роли середньої ціни (до 30 грн), зупка і смажений рис з міксом морепродуктів (це найдорожчі позиції по 11 грн.), соки і чай коштували нам 110 грн. Плюс нам спрезентували дисконтну картку, яка почне діяти через тиждень. Загалом не так вже й дорого.
На майбутнє - в «ЯпонаХаті» діє система дисконтних карток, першим відвідувачам відразу дарували картки з 3-х відсотковою знижкою, а 5%-ову можна отримати замовивши страви на 200 грн.

Кальянна. Якщо асоціативно Вам згадується фільм «Одного разу в Америці», то Ви її як і я вперше побачили саме там. Так от кальян-бар «1000+1 ніч» не має нічого спільного з вищезгаданим богемно-розкішним закладом – простору мало, опіуму не подають та й взагалі розраховано на інший рівень – студентський. J Принаймні таке враження залишає обстановка в барі – стіни та стеля зашиті в сіру грубу мішковину (такою ж завішано й вікно), освітлення «аля керосини з села», маленькі столики дещо потертого вигляду та подекуди пропалені, хоч і оксамитові дивани. Власне дивани дуже низькі і такі що сприяють до сну.:) Це вже схоже на східні традиції. Для кращого наближення до стану ейфорії досить вдало підбирають музичне оформлення – грузинські, турецькі, югославські тощо мотиви. Дві невеликі зали. В них панує напівтемрява. Звісно, що стосується інтер’єру, то кальянна «Занзібару» – у виграші. Зате тут приємний обслуговуючий персонал (дівчата) та абсолютне відсутнє спілкування з оточуючими.. До речі, не знавцям – на двох розкурювання кальяну займе не менше години. І знаєте, кальяни в них не злі. Зо двадцять табаків, готують на воді, соках, молоці (60 грн), вині (70грн) та шампанському (80 грн), коньяці (80 грн). Супутній асортимент також по досить помірних для центру цінах (лише соки чомусь по 12 грн).

Рекомендації – тут схоже теж прогулюють пари.J

Огляд бару по вул. Проїзд Крива липа, 6. тел. 272-25-01

Вул. Лесі Українки, 18, тел. 297-54-62

Вул. Братів Рогатинців, 19, тел. 297-03-48

Щоб голосно заявити про себе новому ресторану у Львові сьогодні потрібно щонайменше – це віднайти принципово нову концепцію, залучити заморських фахівців, представити на суд громадськості небачені досі продукти… Цікаво було дослідити чи вдалось поєднати всі ці складові ресторану «Вок» («WOK»), адже його відкриття стало не меншою подією світського значення, ніж тиждень моди у місті.

         Перше на що відразу хочеться звернути увагу стосовно закладу – це масштабність задуму. У ресторані представлені кухні кількох острівних країн – Таїланду, Балі та Японії. Цілий букет віянь, культур та підходів до приготування водночас. При цьому кожна страва у меню відсортована по своєму походженню. Отже, якщо Ви вирішили влаштувати собі тайську вечірку – її автентичний смак можна відчути саме тут.  І якщо ресторатори до цього ще й зможуть зорганізувати для гостей відповідний антураж з квіткових вінків для прибуваючих гостей та розівчення тут же тайського танку компанією – заклад зможе стати ще й законодавцем ресторанної моди певного регіону, чого нашому місту, ой як бракує. Саме цього очікуєш від місця, що представляє особливості народу, для якого опіум – частина культури.:) Наразі ж одяг обслуговуючого персоналу виконаний у традиціях «країни сходячого сонця».

         Страви представлені у меню «Воку» найкраще характеризує поняття – «екзотика», тобто - незвично та дивно. Ті хто знається на китайській та індійській кухнях можуть помітити деяку схожість з цими стравами – їх характеризують море прянощів та соусів. Перелічені країни відомі своїми карнавалами та будиськими ритуалами і здавна вони славляться такою ж яскравою та багатогранною кухнею як і їхні театралізовані дійства. Все відношення островитян до їжі можна передати тайським повір’ям, згідно якого їжа – це складова щастя! Хоча, на мою думку, не кожен консервативний любитель українського борщику здатен збагнути тонку матерію сутності індонезійського щастя, бо воно місцями або дуже перчене або незвично дієтичне. Проте, поле для відкриттів відкривається у меню – неабияке. Тут є все - морепродукти, риба, телятина, свинина, птиця, лапша, овочі, рис, фрукти  - але у своєму специфічному виконанні. Наприклад, Балі руджак - фруктовий салат з досить різким чилі. Незвично? Так, але незважаючи ні на що – смачно. А морозиво з плодами хлібного дерева – хтось куштував (30 грн)?  Кількома словами цей фрукт – приємно солодкавий та соковитий. Любителів суші порадують тут продуктом «Годзіла» - незвично великого розміру та великим шматком філе вугра (120 грн/6 ролів). За моїми спостереженнями нерідко клієнтура закладу намагається притримуватись випробуваних страв та обмежується суші, чим на мою думку незаслужено себе позбавляють нових вражень, адже «ВОК» далеко не звичайна сушарня.

Першим бажанням у ресторані було звісно не лише прочитати складові страв в меню, але й побачити результат у вигляді фото-ілюстрацій. Але на власному досвіді перевірено – цього все одно було б недостатньо – більшість страв виглядають по-літньому яскраво завдяки інгредієнтам та виключно усі філігранно оформлені. Читання ж складників дозволяє прислухатись до своїх смакових вподобань, визначити допустимий рівень перченості (ті страви де перець присутній позначені одним-трьома перчиками) та не розгубитися врешті-решт у такому різномаїтті. Обійшлося без традиційних для кухні страв з комах (навіть живих) і поливок з крові...що ІМХО, але добре, бо не відображається потім на апетиті, читаючих меню.:) Часом, на жаль, новонабраний обслуговуючий персонал сам плутається, що порадити гостям, та думаю – це справа часу і в такому випадку достатньо буде попросити консультації у іншого офіціанта. До речі, момент звертання до офіціанта значно спрощений кнопками виклику на столиках.

         Порада для любителів гострого – на всяк-випадок, замовляйте спочатку «запиття» до страв. На щастя після спроби телятини - Ренданг даджинг -під гострим  соусом, на кокосовому молоці та перці нампрік  (60 грн) мені дуже швидко принесли мінералку, інакше довелось би всплакнути тут же за столом – направду гостро. Однак, покинути страву і не подумалось – героїчний шлях першовідкривача дуже вже заманливий для любителів гостренького. До речі, такі страви аборигени самі традиційно можуть запивати зупами, щоб дозволяти організму перепочивати від гострих відчуттів.

Тут же у меню Ви знайдете записи про страви приготовані на воці. Так, тому самому воці іменем якого названо ресторан. Wok - це пательня з випуклим днищем, яка і визначає переважаючий спосіб приготування продуктів – особливе попереднє маринування в спеціях та незначну термообробку у пательні з максимальним збереженням корисних елементів у харчах. Міе горенг уданг –рисова лапша з овочами, куркою та креветками на воці (40 грн) тут – кращий зразок здорової дієтичної й при цьому смачної їжі.

         До речі, налаштовуйтесь провести у ресторані весь вечір чи тривалий обід – готують дійсно довго про, що обіцяли попереджати надалі відвідувачів. З іншого боку – на те вони і ресторан, що не Макдональдс… Японське вино тут коштує 16-35 грн/ 50 гр, кава-чай – 8-12 грн. Середній чек за вечерю на двох без алкоголю складе - 150-250 грн.

         Вперше закінчувати пост буду входом до ресторану та його інтер’єром. Адже це його доповнючі елементи, зв’язуючі ланки які хоч і виправдали сподівання, все ж не мали б бути визначальними для відвідування ресторанів. Отож, на вході до ресторану на Вас вже чекатиме адміністратор, що запропонує вибір між 9 (строго на 4 або 6 осіб) столиків однієї зали, та проведе до гардеробу закладу. До речі, а чому біля нього немає дзеркала (мається на увазі гардероб)?:)

Наступне, що стає помітним – особливий добротний посуд та його розміри (якраз на ¼ стола, що спочатку дивує). Сервірування звично – з вилками та ножами, однак, подають і палички для певних видів страв. Інтер’єр витриманий в мінімалістичному стилі, і таким чином, що кожна статуетка чи світильник виступають своєрідним предметом мистецтва і вдало поєднані між собою.

Години роботи – ресторан ВОК – 11-23,бар - цілодобово.

Вул. Тершаківців, 6а

тел. 275-51-73

Львівська пивоварня має гарну традицію – усе чим вона займається оповити легендою. І вже байдуже правда то чи ні, але вони майстерно витягують на світ факти та персонажі, які тут же стають представниками галицької особливості і це є гуд.  

Раніше в згаданому приміщенні розташовувався пивбар – «Золотий колос». Направду ніколи там не бувала, але тішуся, що тепер не гребую можливістю зайти в цей заклад, який однаково цікавий як чоловікам так і жінкам, як молоді так і старшому поколінню. В чому відмінність від усіх решта?

По-перше 4 зали закладу. Це найбільші підвальні зали з арковою стелею, які вдавалося бачити на власні очі. Простір довкола просто захоплює в перші миті. Зали на зразок тих, що зводили у фортецях для лицарського бенкетування -  з грубого каменю з дуже високою стелею, заставлені як у час середньовіччя довгими столами повздовж – вже обстановка, що вартує уваги. «Замковості» залам надають специфічні поодинокі елементи інтер’єру – важелезні ковані люстри у формі корони, такі ж підсвічники грубої роботи, лави та дерев’яні стільці, старезні серванти.

По-друге – живе пиво місцевого розливу. Все-таки заклад залишився пивницею і це створює певну розкуту атмосферу. Пабом не хочеться називати, так як дух закладу вповні заслуговує на власну яскраву ідентифікацію – наш український пивний льох.:)  Представлене звісно Львівське пиво (6 грн) та повне меню українських страв, включно з стравами з сьомги. Доста закусок до пива з орієнтацією на споживання великими компаніями у стравах (хаш, флячки, курячі крильця, креветки, таца - м’ясне асорті, сушені кальмари, солені палички, горішки тощо). Середній чек за вечір складе на двох осіб порядку 150 грн.

А третє – «концертний» настрій. Скажете не має такого? А як назвати відчуття єдності з багато чисельною спільнотою довкола, що жваво танцює, радісно виспівує, незважаючи на тисняву та відтоптані ноги. Повірте тут не те, що можна кричати, іноді з-за гуркоту важких келихів, виголошування бравад та підспівування клієнтів просто не можливо спілкуватись інакше. Ну звісно його створюють не в останню чергу музичні гурти, які тут майже «прописані». Серед них в анонсах - Бурдони, Тартак, Калич-блюз, Люди добрі, ТІК, Перкалаба. Спостерігаючи концерт під землею згадались оркестрові концерти в шахтах, що проходили нещодавно в Україні. Щось в цьому є. Принаймні знавці стверджували, що звучання під землею особливе. Сцена розміщена в одній залі, в якій освітлення завбачливо майже немає, з інших зал можна спостерігати цей же концерт, не відриваючись від столу завдяки on-line трансляції на плазмових екранах. Супроводить гуляння звісно і стовп тютюнового диму, який не помітити некурцям ну дуже важко.

Таким є Хмільний дім Роберта Домса ввечері. А вдень він нерідко пустує, тому деяким відвідувачам ця велична кам’яниця без вікон здається занадто похмурою.

І неможливо наостанок не процитувати творців цієї легенди в їх описах:

Хто такий Роберт Домс

Якось у Львові жив собі батяр на ймення Роберт Домс, пиво любив фест та не тіко пити, але й варити. До справи підходив дуже поважно, мавши власну броварню, панунцьо Домс щодня, вдосвіта, регулярно-методично особисто відслідковував якість свіжозвареного пива - дегустуючи, принесену вродливою й жвавою служницею Зосею, кількалітрову мідну гальбу пива з фігурним самоварним краником. Так тривало кілька років, допоки власник броварні не зрозумів, що упиві приваблювала його не стіки сам хміль, скіки сам ритуал

Зачарований Зосиними принадами, які підсилював добрий хмільний напій, Роберт Домс у 1886 році продав улюблену броварню, одружився на колишній служниці й щасливий тим виїхав геть зі Львова до Швейцарії.

На альпійських полонинах історично-легендарний слід Роберта Домса загубився, але у Львові залишився предметний доказ цієї спокусливо-романтичної історії — мідна гальба, яку іменують «Зосею» та бадьора водевільна пісенька «Продав Домс броварню, забравши Зосю гарну», авторства Анатолія Кос-Анатольського.

Вул. Клепарівська, 18

Тел. 242 25 93

http://www.robertdoms.com.ua/

Як Ви собі уявляєте ресторан вихідного дня? Після офісно-кабінетних буднів хочеться більше простору? І чи не асоціюється з уікендом у Вас дерев’янний зруб з домашнею кухнею та альтанками надворі?

 Бо саме так можна змалювати винниківський «Святослав». Ба більше – ресторан є частиною відпочинкового комплексу з готелем, літнім двориком, лазнею та парною (120 грн/год), футбольним полем, тенісним кортом. Такий собі відпочинковий рай. При цьому площа ресторану у Винниках вражаюче велика порівняно зі Львівськими подібними закладами.

 Основна зала «Святослава» вмістимістю 150 осіб швидше нагадує подвір’я -  з кам’яними доріжками та плотами поміж яких розставлені величенькі столи з дерев’яними стільцями. А довкола - фонтанчики, море рослинності, білочки та борсучки (на жаль, у вигляді опудал). Останній елемент інтер’єру неабияк здивував, адже яке їх призначення тут, незрозуміло – тваринки не мають такого фест-вигляду, щоб зацікавити дітей, а дорослим такі деталі очевидно нецікаві.

 Тут же в приміщенні для більшого інтиму бесіди розміщені і альтанки. Зверну Вашу увагу на те, що столи розраховані щонайменше на 8 осіб. Тому в першу чергу зручні для гуляння гучних забав. А для цього все у ресторані в рамках обраного національного жанру передбачено – море персоналу в вишиванках, місцеві лабухи, спеціальна площадка для танців, чудовий звук та навіть світломузика. Доповнює картину широченний вибір страв української (та не зовсім) кухні по середніх цінах – м'ясні страви коштують в межах 26-45 грн/порція. Популярними є пропозиції різної печені в горщечках (9-19 грн / порція), а фірмовою стравою вже справедливо вважаються – ребра в меді (17 грн/ 100 гр).

 Середній чек на двох за обід в ресторані складе порядку 120-200 грн. А вартість бенкету-весілля тут розраховують виходячи з суми 40 у.о. на особу.

 Що тішить, у закладі передбачені кнопки виклику офіціантів. А сам обслуговуючий персонал достатньо непомітний та кмітливий, щоб не зіпсути загального позитивного враження про місцину.

 Поправді ресторан є однаково популярним як у Винниках, так і у Львові. Основна клієнтура закладу – чиновники та бізнесмени. Для «балуваних» клієнтів, що не надто полюбляють дерев’яні стільці у закладі є ВІП-зала зі зручними диванами. При цьому дизайн залишається незмінним - у стилі «дерево-ковка». От тільки витонченості цій «мисливській вітальні» вже надають скляні стіни з видом на дворик, комин, світлі пастельні напівтони в оформленні, сервіровані попередньо столи.  А у сезон Вам неодмінно захочеться  посидіти у декоративному дворику ресторану. Єдине, щоб Вам пощастило поставити автівку в полі зору - доведеться приїхати пошвидше - ввечері у вихідні парковка біля головного входу вщент заставлена автівками.

 Рекомендації – для компаній, що бажають відпочити подалі від міської суєти.

P.S. Телефонуйте попередньо з тим, щоб ресторан не  виявився винайнятим під бенкет!

Львів-Винники, вул.. Франка, 53б

Тел. 296-34-22, 296-34-17

Центр. Територія гранд-клубу «Софія». На вході Вас зустріне охорона та швейцар, попросять пройти до гардеробу. Можливо когось ця прелюдія з безліччю персоналу перед входом у ресторан і кремпує. Бо зазвичай центровий затишний ресторанчик (на 40 осіб) пустує. І цей факт надзвичайно тішить тих, кому вдається забігти сюди по-старинці на текілу, салати з кактусу, або на «не на жарт» перчене м’ясо. Специфічної тягучості атмосфері надає освітлення – це в основному свічки у дерев’яних стилізованих підсвічниках, а м'якості - зашиті у дерево та тканину елементи інтер’єру. Вже згодом помічаєш довкола фігурки латиноамериканських аборигенів, музичні інструменти індіанців, специфічну строкатість в оздобленні пабу, плазму на стіні, але до того насолоджуєшся безтурботним настроєм, який тут безмінно супроводжує любих клієнтів. Варто відмітити і напрочуд адекватний персонал, який тому сприяє - барменів.

До речі, альпака – це насправді різновид американських верблюдів, і страви з нього є досить популярними в країнах Південної Америки. От тільки у львівському ресторанчику, страви з ламоїдних не представлені.

Зате представлені такі звичні для мексиканської місцевості страви швидкої кухні як фахітас (скручені в коржики, 80-150 грн), енчиладас зі шпинатом (млинці такі за 23 грн) і знайомі багатьом вже бурітоси (25 грн). Як для кухні близької до фаст-фуду, то незрівнянно дорого, погодьтесь.;) Усе достатньо гостре, тому сприймається часто як страва для «перекусу». Традиційні та вдалі страви ресторану як на мене -  начос (гарячі овочеві закуски на коржиках чи чіпсах за 45-50 грн), кальмари-гриль (30грн), курячі крильця Буфало (30 грн/ порція), супи (25-40 грн грн). Щодо рівня цін на м’ясні та рибні страви, то вони коштуватимуть 30-150 грн.; десерти – 25-50 грн; алкоголь: 50 мл. коньяку - від 20 грн, текіли – від 15 грн, 0,5 пива – від 10 грн, порція коктейлю – вже стандартно від 25 грн. Отже, середній чек на вечерю в «Альпаці» з двох осіб складе близько 200 грн. Любителі серіалу «Секс і місто» знайдуть тут символічний для фільму класичний коктейль «Космополітен» (25 грн).;)

Не так давно у Львові, на вулиці Галицькій, відкрилась нова кав’ярня під назвою «Мапа». Чудове місце розташування – центр міста, мав би гарантувати велику кількість відвідувачів. Однак цікаво, чи у даному випадку це спрацює. Отож, чому саме мапа? Напевно тому, що каву везуть здалека і було б добре на карті цей шлях всім зацікавленим показати. Мапи в закладі присутні, виконані вони у техніці ліпнини, одна з них займає майже всю стіну, виглядає гарно, але кавових шляхів на ній помічено не було. Дизайн кав’ярні  виконано у традиційних шоколадно-кавово-кремових кольорах, достатньо професійно, однак при цьому затишку у закладі бракує. Величезні вітрини створюють відчуття присутності всіх тих хто пересувається вулицею, а у вечірній час можна спостерігати співаків і молодь, яка носиться перед вікном з капелюшком просячи «допомогти» студентам. Нажаль обслуговуючий персонал теж не потішив - меню несли так довго, що виникло логічне питання «а може тут самообслуга???», однак ні, просто офіціанти були не надто уважними. Меню…ну що ж, ціни у Львові в нововідкритих закладах навряд чи можуть приємно здивувати своєю об’єктивністю, «Мапа» у даному випадку не виняток, 2 кави вартували близько 30 гривень, одна з них була чомусь холодна, хоча згідно із задумкою, такою бути точно не могла. Звичайно, якщо ціни назвати низькими не можна, можливо це викликано розмаїтим вибором всіляких цікавинок…і знов, доводиться сказати – нажаль, стандартний набір, кава-чай, солодке, нічого надзвичайного, просто дорого. Шкода, що кав’ярня «Мапа» не може відзначитись затишною атмосферою, цікавим і продуманим дизайном та хорошим вибором смакот. Тим більше, важко пророкувати світле майбутнє цьому закладу, зважаючи на наявність поруч достойних конкурентів, які вже зарекомендували себе як заклади, що справді дають атмосферу хороших кав’ярень.

Писи. А на останок, не знаю, може це тільки в мене, але назва «Мапа» дає стійку асоціацією з мавпою, що в даному випадку навряд чи зіграє на користь закладу.

Рада

Ресторан-готель Герольд / з натяком на княжість

Літом відкрився ще один ресторанчик, що працює цілодобово – Герольд. Заклад розмістився відразу за «Арсеном», що на Чорновола. Окрема будівля під заклад з парковкою, подвір’я з альтанками та фонтанчиком, готель на другому поверсі - справжній тобі відпочинковий комплекс, щоправда міні-формату. Інтер’єр місцини виконаний в стилі стародавніх кам’яниць – з колесом замість люстри, світильниками у залізі, комином, стародавніми гербами, важкими стільцями, кухонним начинням по стінам. Антураж ще той для частування любителів національного колориту й іноземних гостей. Ресторан зонований на 2 перпендикулярні  зали. Посадочних місць – 45, на бенкетах ставлять лави для розміщення до 65 осіб.  

Одна річ збиває з пантелику – у різні дні натрапляєш на різну атмосферу у закладі – то вона приглушено-інтимна – з тьмяним освітленням, романтичними мелодіями, запаленими свічками, то натурально шинкова – з яскравим освітленням, гамірливою танцюючою публікою, голосною «живою музикою» під синтезатор та тужливе «День народження у тееееебе». Навіть не знаю як планувати за такої невизначеності тут вечерю. Принаймні обслуговування при цьому було незмінно ввічливим.

Щодо кухні, то всі замовлені страви видались надвдалими. Шануйте свого кухаря, господарі! Сюди дійсно варто зайти, щоб спробувати недорогі м’ясні страви місцевого приготування (18-24 грн за порцію). Порції приємно величенькі, соуси - пальчики оближеш. Вибір страв – достойний. Для бенкетів тут також готують страви на вертелі, в т.ч. індюшатину, перепілку тощо. До речі, посиділки там будуть Вам рахувати по 180 грн з особи. Середній чек за вечерю на двох з алкоголем складе близько 100 грн. Дорожче ніж деінде хіба будуть коштувати соки, салати, Бехерівка. Всі столи сервіровані.

Готельні номери коштують до 400 грн.

вул. П.Панча 7б

 

тел: +38 (032) 245-54-31
245-54-32

 

http://gerold.lviv.ua

 

«Пароль?!» – таким погрозливим питанням зупиняє відвідувачів у під’їзді 14-го будинку площі Ринок варта з кулеметом . Можуть задати ще провокаційне запитання – «Москалі чи комуністи є?» Щоб не звинуватили нікого в дискримінації зазначу, що незалежно від відповіді двері «Криївки» гостинно відчинені для УСІХ відвідувачів. А охоронці – елемент епатажного образу закладу. Для тих хто незнайомий з назвою, «криївка» - це землянка в лiсi, або попросту сховок партизанiв УПА. Під таким іменем й відкрився нещодавно цей законспірований ресторанчик-музей.

Криївка припаде до душі усім охочим повечеряти в польових умовах з похідного казанця, послухати українських пісень, поспілкуватись із знайомими в надміру гамірному клюбі  в повстанському антуражі. Час мого відвідування співпав з неймовірним ажіотажем навколо даної кнайпи. Побачити на власні очі рукотворне укриття під землею знайшлося багато охочих, які буквально в черги вишуковувались на столиках «Біля Діани». Кажуть, що справу з вільними столиками у закладі здатні вирішити роздані відвідувачам спеціальні ключі від криївки, але їх власників налічується вже значно більше аніж можливих місць.

Насьогодні кнайпа представлена двома підземними продовгуватими залами з неотесаного каменю осіб на 80. Планується, що відкриють ще одну залу для «спокійнішого» спілкування. Доповнюють вигляд «землянки» фото на всю стелю колишніх повстанців, «а- ля керосинові» пальники, розвішана подекуди недіюча зброя та кожухи «тих» часів. Є у закладі і своя сучасна плазма (транслюють «24 канал») - як доказ того, що зв’язок з зовнішнім світом для партизанів залишається архиважливим. Мобільні у підземеллі вже також ловлять (читай - працюють). Що цікаво, офіціанти проінструктовані на предмет спілкування з клієнтами по темі «історія УПА», щоб гості міста могли задавати відмінні від гастрономічних запитання. 

            Стосовно меню, в закладі присутній традиційний набір українських страв – куліш (10 грн), смалець (2 грн), кишка (18 грн), полядвиця свинна (25 грн), домашній сир (6грн), сальце (8 грн), ковбаски (12 грн), яловичина (20-24 грн), язик з грибами (24 грн), пироги (10 грн), білі гриби (24 грн), гарніри – бульба з салом, гречка (8 грн), голонка свинна (15 грн/100 гр), оселедець (10 грн), хрін (4грн). Ціни й на алкоголь середнього рівня – келишок медовухи – 6 грн,  Закарпатського – 10 грн. Готують - ІМХО, але дуже смачно.

Зважте перед приходом сюди, що найбільш недоречно одягнутими Ви тут будете якщо прийдете у колготках-тире-панчохах (табуретки збиті з неотесаних дощок), вельветових речах та стразах (повстанці мають бути непомітнимиJ), «вечірніх» вбраннях (не впишетесь теж, інтер’єр навмисно дещо недбалий). Вже на місці відчуєте, що добре також мати надгучний голос або надвисокий зріст, – так Вас швидше помітять офіціанти, докликатись яких у цьому галасливому мурашнику майже неможливо (що, маю надію, невдовзі помітить й адміністрація). Загалом кнайпа "дуже молодіжна й завзята", тож зважте і на це  –  навіть після втомливого робочого дня тихо посидіти тут не вийде.

Під час мого візиту деякі молодики надто близько до серця сприйняли атмосферу закладу і розповідали люб’язній варті, що чули за сусіднім столиком російську мову. Розслабтеся, хлопці… Криївка - гарна ідея як для бізнесу, так і для популяризації українського  (чому б ні?) без заїждженого шароварства й деструктивної ворожнечі. Принаймні таким видається задум. А вже чи набуде визнання у львів'ян та гостей міста використана воєнно-політична тема покаже час...

 тел. 254-61-19

http://www.kryjivka.com.ua/

Львів’яни з покоління в покоління передають легенду про те, що планувати великі забави у місті треба за рік-півроку, бо в нас бракує ресторанів з великими бенкетними залами. Спробуємо розвінчати міфи про неіснуючі площі під весілля-ювілеї у Львові. Характерною згадана ситуація є всього-навсього для кількох найпопулярніших закладів громадського харчування Львова – як то «Високий замок», «Гуцульська гражда», винниківський «Святослав». До речі, ресторани отримали таку гарячу любов наших мешканців завдяки не тільки розташуванню деяких (з видом на місто чи своїм озером), але й низьким цінам попри адекватний антураж, високий рівень обслуговування та смачну кухню.

120 грн з однієї особи без алкоголю, солодощів, фруктів та соків – найнижча ціна за накритий стіл у наших ресторанах (не беручи до уваги закладів так би мовити другого розряду). Іноді до цієї вартості можуть доплюсувати 1000 грн за обслуговування («Караван» на 60 осіб),  за оренду залу 750 грн («Гуцульська гражда» на 120 осіб), за роботу ресторану після 12 ночі 600 грн/годину (бар готелю «Дністер» на 150 осіб). Всі ці нюанси не дуже люблять оголошувати по телефону, тому потрібно необхідно завітати. Адже, що і говорити було що вже при відвідуванні закладу, виявлялось що раніше названа сума  «легким рухом руки» адміністратора перетворювалась у іншу (ресторан «Герольд» та «Персей»).

Зрештою, не усім підходить варіант довозити свої продукти чи пляшки. Є ресторани які воліють не приймати до столу неперевірених продуктів харчування від замовників, працюючи таким чином на виключну репутацію закладу («Шекспір», «Динамо-блюз» та «Деліс» на 100 осіб). В такому випадку розцінки будуть інакші  - за всю забаву від 12 тисяч гривень до 25 тисяч, або 300 грн з особи. Є такі які й не бажають проводити бенкети («Тарон», «Фешн»).   

Інша річ, що часом Ви шукаєте певний формат. Сьогодні досить багато ресторанів оформлено під такий собі шинок у національному строї: «Колиба» (Брюховичі), «Гуцульський двір», «Гражда»,  готель «Герольд», «Золотий вепр», «Вертеп». Інші – класично торжественні: «Супутник», «Еліта», готелю «Дністер», готелю «Жорж», «Високий замок», «Діва», «Деліс», «Шекспір», «Персей», «Спліт». Менші по розміру - «Караван», «Зодіак», «Три оскари», «Кілікія», «Порохова вежа», або менш претензійні  - кафе «Ювілейне», «Марсель», «Зустріч», "Дружба", "С-Карпати", ресторани готелю «Волтер»,  «Львів», «Гетьман». 

Для тих хто не кремпується з залами поза містом та їх цінами оригінальними можуть видатися кам’яниця ресторану Гридниця в Олеському замку, ресторан готелю «Олена», ресторан «Наварія нова» й «Озеро», чи ресторан комплексів  «Гранд-резорт» або «Озерний край». Тут необхідно ретельніше обдумувати перевезення гостей та їх розміщення у готелях при комплексах.

Традиційно черги на зал вишиковуються на суботу, а майже всі неділі – вільні.

У будь-якому разі, якщо Ви плануватимете бенкет за місяць або два, маючи у розпорядженні 2-4 тисячі у.о. – то переживати Вам нема за що. І нехай Вам щастить!

Їх телефону немає у телефонній довідці, їх контактів нема ніде в Інтернеті, до них заходиш до 13-ої – двері зачинені, а графіку роботи  ніде не вивішано. Ооо, це наш клієнт.:)

Трохи дивно було побачити у районі Батальної пафосну вивіску «лаунж-ресторан» і велетенських золотих Оскарів біля фасаду нового закладу.  Відшиб, запущені клюмби, ятки з овочами неподалік… Замальовка ще та.:)

Та заманлива назва таки заставила повернутись. Оскари в мене стійко асоціювались з кінозірковістю – хотілось зайти й побачити всю епохальну історію кінематографу в обличчях та творіннях у вигляді фотографій на стінах. Дизайнери побачили «оскарів» інакше. Блискучий паб, вітіюваті візерунки на стінах, дзеркала, кришталеві люстри та світильники. Закладів такого штибу у Львові є чимало. Та віддамо належне – для цього райончику відкриття ошатних «Трьох оскарів» - подія мега-масштабу, бо заходити сюди на відміну від інших все ж таки приємно. Про це засвідчила й небагатолюдна, але як видно стала клієнтура закладу «за 30-ть».

Ресторанчик розмістився в приміщенні вмістимістю понад 100 осіб, зонованому стіною на дві частини (з-за чого бенкети буде дещо складно спланувати - ніби відокремлений від другого залу, а ніби й нє).

В «оскарах» намагаються підтримати вже озвучений лаунж-стиль, що відноситься швидше до напрямку музики. Приміром, Френк Сінатра виконував пісні саме у такому «розслабляючому», «фоновому» стилі. Відтак і музичне оформлення спокійне, складається з хітів минулого століття. У літню пору зауважу, в них було досить прохолодно.

Від обслуговуючого персоналу рясніло в очах, але над столиком ніхто не «нависав». Браво!

Меню не вразило новизною чи об’ємністю, - так, європейська кухня з акцентом на морепродукти та рибу (окремо представлені рибні салати), яка видалась вдалою і ..гострою. Особливість кухні – багато приправ, про що не попереджають. Тому не зарадить перепитати наскільки гострою буде замовлена страва. Рекомендують олів’є з ікрою, як родзинку. Так званий  вишуканий салат з курятини варто було назвати Екзотичним – намішано було стільки інгредієнтів, що годі було все осмислити не те, що розсмакувати.:) Загалом порції невеликі (вихід страв вказано у меню).

Переглядаючи ціни на м’ясні страви згадались деякі київські ціни (стандартні, не з фешенебельних). По цінам - салати 20-30 грн (а з авокадо наприклад – 50 грн), лазанья 15 грн, супи 10-25, омлети від 13 грн, гарніри по 10 грн, млинці з сьомгою 25, стейки – від 35 грн, шніцель – 35 грн, курятина – в середньому 20 грн, рибні страви – 50 грн, десерти – від 15 грн, фреш 25-30 грн, алкогольні коктейлі в більшості - 20-25 грн, мартіні - 9 грн / 50 гр, бехерівка -14 грн/50гр.

Як йшлося у рекламних статтях заклад також пропонує зустрічати гостей розстеленим червоним килимом. Тому ще можна своїх гостей і тут чимось подивувати.

Виявилось, що тепер вони працюють з 11:00 до 23:00.

Вул. Дж. Вашингтона, 5а. тел. 245-89-73

     В оформленні інтер'єру відчувається бажання дизайнера відновити фрески , одночасно гармонійно вписати їх в загальну концепцію каварні (наскільки це вдалося судити вам). Приміщення каварні поділене на дві зали (два рівні, один на своєрідному подіумі), одна з залів для курців ( правда не розумію в чому різниця, поділ йде скоріше умовний). Великі вікна закладу нічим не зашторені і в цьому також свій шарм, - можна пити запашну каву і спостерігати за людьми на вулиці.  При вході в каварню стоїть вітрина з солодощами, в залі для курців є два м'яких дивана (як на мене помилка дизайнера, відвідувачі дуже неохоче встають з   отих диванів J). По п'ятницях заставали там одинокого скрипаля, в будні музика не нав'язлива... і слава богу, власникам вистарчило глузду не врубувати Сердючку з Ко чи радіохвилю. Весною облаштували літній майданчик на три чи то  чотири столики, але зручний.

В поданому меню багато інформації щодо самої історії каварні, марок і особливостей алкоголю та чаю (зачитувалися і забували читати власне саме меню). Є декілька сортів шоколадних цукерок власного виробництва, три-чотири види десерту і приблизно стільки ж випічки. Окремо слід розказати за ціни, які є на порядок вищими ніж у подібних центрових закладів, - чай (елітних сортів, інших немає) - 20грн, кава - 12грн, одна цукерка ~1,5-3, ( зате в таких цінах є плюс – відсутність студентів за стаканом соку з сімома трубочками).  Є два-три види овочевих салатів приблизно в 20грн /порція.

При бажанні офіціант може принести фотоальбоми де ви можете прослідкувати всі етапи реставрації фресок (ідея чудова, правда виконання шкутильгає, - світлини не якісні, тьмяні і кольори паскудні).

Загалом ця місцина призначена для закоханих парочок, при чому не голодних ( в меню тільки десерти та алкоголь) , мої враження від   цій каварні:

  - бочка меду – відсутність галасливих  студентів, персонал привітний (поки що), зручне місце ( водночас і центр і тиха вуличка), ті самі дивани (дуже я полюбляю на них відпочивати).

 - ложка дьогтю - бракує шарму, бо і місцина добра,  і задумка цікава, але немає тієї родзинки яка і виділяє кращі заклади з поміж добрих. Кондитерські вироби ніби і смачні – але... тістечка – занадто багато крему, торти - деякі сухуваті, потребують якогось не то алкоголю, не то сиропної пропитки. Цукерки - смачні.

Ну і наостанок адреса цього закладу: Львів, вул. Краківська, 9, тел: 38/0322/ 724985

Заклад працює без вихідних з 10 до 23 години.

Дана

Пройшли часи строгої стандартизації та класифікації. Тепер по вивісці закладу харчування залишається тільки здогадуватись, що (і хто) саме на тебе в ньому чекає. Даруйте за подальший лікбез, але якщо пометикувати, то не тільки споживачу така плутанина невигідна, – закладам які відкриваються малоінформативність вивіски також шкодить. А як було задумано, згідно ГОСТів? Люкс-ресторан, окрім обов’язково високої кваліфікації персоналу передбачав вишуканість інтер’єру, широкий вибір додаткових послуг та асортимент складних фірмових страв, а відтак і вищий рівень цін. Всього-навсього вивіска робила половину роботи рецензента,J в приведеному прикладі – повідомляла про те, що там гарантовано на Вас очікує комфорт і оригінальний склад меню. 

 Та ближче до предмету огляду… Таверна «Пафос» по більшості показників відповідає категорії закладів – ресторан «люкс». Присутній індивідуальний дорогий інтер’єр – вітражі, розписні вази, дерев’яні декоративні елементи, колони. Все виконано в грецькому стилі, не забули навіть розвісити символічні виноградні грона. Додамо до повної картини – повне сервірування столів, кондиціонер у спекотну пору, зручні меблі – от Вам і комфорт. А в літній період працює майданчик з альтанками, вигляд на який, до речі, відкривається з основної зали ресторану через скляну стіну. До слова, перша зала ресторану розрахована на 30 посадочних місць, а друга - на 40.

По наповненню меню – годі й говорити. Гортати доведеться його досить довго, дещо з «фешенебельних» страв  – салат з лосося з пекінською капустою (24 грн), мусака (телятина + баранина + баклажани 38 грн/350 грн), лангуст (284 грн), кремовий суп (25 грн), сувлакі з осетрини (64 грн/порція), «грецькі» равлики (114 грн), жаб’ячі лапки (77 грн), а також гуси фаршировані, ягнята тощо. Знаються в ресторанчику і на національних грецьких стравах. Наприклад - меззе (в перекладі – щось, щоб погризтиJ) представляє собою набір кількох страв на кілька персон з особливими автентичними соусами. Приміром рибне меззе в «Пафосі» важитиме понад кілограм та коштуватиме 366 грн. При цьому компанія матиме нагоду за один присіст спробувати і смажену осетрину, і кальмари, і шашлик з лосося, і філе окуня та горбуші, і креветки, і овочі-гриль. Власне протестовані страви були філігранно приготовані-подані, а ще дійсно свіжі та «легкі» (навіть картопляні крокети). Мабуть, секретів навчалися у кулінарних школах.

Щодо рівня цін по класичним «топовим» позиціям, то він виявиться навіть нижчим, аніж Ви очікуєте. Середній чек на одну особу без бенкетних страв складе Вам від 60 грн.

Зі всього цього набору достоїнств закладу вибивається лише обслуговування. Або ж у «Пафосі» справді задумано таким собі «фуріям» (це така грецька міфічна істотаJ) безпорадно чергувати над столом аж доки клієнти не оберуть бажане з товстезного меню.

Практикують бізнес-ланчі по 25 грн. Майте на увазі, що на кожен день складене спеціальне меню, і українцям, що кохаються в м’ясі та смаженині може бракувати цього в ланчах у деякі дні (іноді подають з гарнірами тільки кальмари-рибу).  Вирізнилися у закладі і з набором додаткових послуг. Тут на Вас чергують актуальні екзотичні путівки в приморські країни. А найфайнішим клієнтам, власникам дисконтних карток «Пафосу», обіцяють таку путівку подарувати. Нам, львів’янам не відома категорія закладу «таверна», а от назву свою заклад виправдав - було «пафосно» J

Тел.. 297-08-23

З перших хвилин перебування у закладі виникає питання – «ого, скільки ж цьому кабінету років?». Однак, заклад з’явився нещодавно, і якщо добре придивитись, то стає зрозуміло, що потертість підлоги, столів, стільців – нарочита. І якщо вона не відлякає Вас, то Ви неодмінно проникнетесь створеною напрочуд цілісною «приропошеною» атмосферою з приглушеним освітленням та блюзом. Загалом велика зала більше нагадує читальню – стіни до стелі заставлені книжками. Та й відвідувачі, (в основному така собі прогресивна молодь) залюбки гортають книжки представлені у Кабінеті. Нескінченно довгому читанню сприяють і не бібліотекарські креслаті велюрові дивани, J які є ну дуже зручними. Кабінетності залі додають і великі вікна, і оксамитові важкі портьєри. Мабуть проект створювався для душі, адже для заробітку на ньому мало б бути як мінімум ширше меню. Отже, наступна особливість – меню з основної їжі щодня змінюється і складається лише з трьох позицій – зупи, другої страви та салати. Приміром – цибульник, салат з риби та капусти й щука запечена. Усе разом коштуватиме Вам близько 55-60 грн на одну особу. Звісно, якщо Вам риба не до вподоби тоді все, що залишиться – це канапки, налисники з різними начинками, сир, та морозиво-вершкові десерти, які є у постійному меню. Та правду кажучи оригінальні, складні, щоденно свіжі три страви абияк смакують. Раджу все ж пробувати. І до речі, буде ситно. Щодо інших цін: пиво від 4 грн (Львівське, Оболонь, Пілснер, Гессен, Кельт, Козел, Баварія), налисники – 12 грн, десерти 9-18 грн, тартинки – 3грн.кава – 5 грн, чай – 7-8 грн. Ще знайшли гарний вибір вин-горілок. J На тому ж поверсі розташувався і більярдний стіл (5 грн за партію).

Але є ще дві інші зали – у підвалі. До них Ви потрапите через стилізовані під шафу двері. Кам’яниця умовно називається «Підпілля». Тут можна побачити стяг басків, справжню автоматичну зброю, листівки-звернення войовничих студентів за соборну Україну надцятого року і т.д. Партизанів-воюючих тут не помітили, а обслуговуючий персонал (дівчата) видався достойно люб’язним.J

На бажаючих подихати «свіжим повітрям» чекають столики надворі, (мінус-що вони розташувались на самому тротуарі).

Винниченка 12, тел: 765832

Кафе заховалось у провулку з Пекарської, та розташувалось біля самої Комерційної Академії. Може тому вдень там завжди багатолюдно та гамірно. Думаю найбільше сюди приваблюють по-домашньому приготовані страви. У меню знайдете дуже багато страв з риби, а також і курку, і телятину, і свинину (16-27 грн за порцію). З-поміж звиклих для нас страв, в закладі пропонують корейські-японські-китайські смаколики (від 12 грн за порцію закуски, наприклад). Тут є сиромариновані овочі, м’ясо чи морепродукти, національна корейська лапша, телятина по пусанськи, суші. Попадала на дуже великі порції. І при цьому в закладі провадиться політика низьких цін на гарніри (від 2,50 грн). Рівень цін загалом у меню – середній.

В самому закладі приємно посидіти – сервіровані (по-нашенському) столи, висока стеля і відчуття нормального простору довкола, великі вікна, три зали на вибір (основна на 25 осіб, бенкетна на 15 та в підвалі – на 10 осіб). У інтер’єрі спостерігається необхідний мінімалізм, а це означає, що якогось шику тут шукати не варто.J  У вечірній час, до речі, застали «У Кіма» повну відсутність відвідувачів. І як першопричина чи то наслідок – вже з пів на десяту кухня не працювала. Залишилось хіба пити  Оболонь та Стеллу Артуа.:) А для пивопиття, як Вам мабуть, відомо у цьому місті є вже більш ніж достатньо підходящих пабів (див.нижче по переліку).J

Вул. Туган-Барановського, 14

Тел. 75-66-28

«Театральне» розмістилося на вулиці Театральній (центр) в споруді драмтеатру ім. Заньковецької.  Від колишнього бару залишилось тільки розташування залів – одна на першому поверсі і 4 у підвальних приміщеннях. Й певно театралізованих дійств чи театральних портьєр, як і раніше у кафе не спостерігається. Але з того часу заклад набув класичної вишуканості та витриманої елегантності у інтер’єрі, поважності – в обслуговуванні та віртуозності – в кухні.

Відразу попереджаю про рівень цін, він не для слабких нервів та малих гаманців: салати – 25-70 грн, перші страви 15-57 грн, телятина 30-47 грн, риба-морепродукти 50-90 грн, деруни-вареники 15-25 грн, кава 6-23 грн, коньяк – від 120 грн/пл. Виключення з цієї дороговартості складає хіба бізнес-ланч за 30 грн (для цього Ви маєте відвідати заклад до 16:00). В його рамках Ви можете обирати кілька варіантів першого-другого-салату. Наразі ідеальним можна назвати набір – салат з пекінської капусти і тунця, курячий бульйон з лапшою та курячі завиванці із грибами та рисом.  Від себе лише додам, що ще не розчаровувалася у якості страв, - кухар розуміється на сумістимості навіть делікатесних продуктів, страви подають гарячим, використовують відповідні соуси, не економлять на якісній зеленинці (як і загалом на порціях), використовують екзотичні складники у стравах. Просто фест. Хто вважає, що ні – киньте в мене каменюкою.J

Повертаючись до загальної обстановки відзначу, що запросити дорогих гостей сюди не соромно. Вітражі, важкі гардини, м’які аж пухнасті дивани, картини, кришталеві люстри, повне сервірування та квіти на столах, добротний посуд… В першій «англійській» залі Вам буде по-царськи комфортно, у нижніх кам’яницях – романтично-спокійно (пасують і для корпоративів). Завжди супроводжує приємна музика. Чого ще бажати. І офіціанти до речі, старанні. Єдине, не розраховуйте, що звідтіля можна буде хутко втекти, готують довгенько навіть бізнес-ланчі.

Раджу у першій залі нагадати ввімкнути підвісну стелю – вітраж. Приємнюче видовище, треба сказатиJ. Ну і звісно розглядати такі речі краще ввечері, подібне освітлення виграшне саме тоді.

вул. Театральна, 23, тел. 723696

Невеликий ресторанчик, що позиціонує себе як французький розмістився у центрі міста. Впізнаєте його по статуетці мушкетера на вході. Тяжіє до елітних, - по правді, відлякати може нарочита дороговизна пропонованих страв (середній чек на двох – 150-200 грн без алкоголю). Основне ж за чим туди тягнуться відвідувачі – смачна, перевірена часом європейська кухня (дарма що жаб’ячих лапок чи інших français лігумінів Ви там не знайдете:).

Зали закладу розміщені на першому та в підвальному приміщеннях. Кожна з них оформлена в іншій стилістиці та колористиці – мисливська з ведмежим хутром, позолочена кам’яниця зі шпагами на стінах, класична оформлена тематичними картинами тощо. Незмінними залишаються усюди хіба невеликі сервіровані столики та м’які зручні стільчики. Шику додають і розкішні візерунчаті гардини. Відверто – інтер’єри цікаві. Підвальні зали – вщент загромаджені столами, так що собистий простір постійно межує з чимось іщеJ... Якби ж це була зала розміром з вепрівську чи то хоча б зодіаківську… Добре хоч він рідко буває переповнений.

Персонал – гречний, слухняний. Контингент – найрізноманітніший. Практикують бізнес-ланчі.

Остаточне враження – це місце для таємних зустрічей, якими грішили при французькому дворі.J

Додам ще що заклад займається також кейтерінгом. З досвіду - один з найкращих по старанності, складу страв та їх смаку. Дорого.

Тел. 74-30-76
вул. Грушевського, 7

Є такі заклади які уособлюють в собі ціле місто з його звичками, діалектом, мистецтвом, ба , навіть недоліками. Без яких місто – як село без церкви. Зараз мова йде саме про такий заклад. Незважаючи на свою 11-літню історію кнайпа «За кулісами» залишається все ж невідомою широким масам. Проте  якщо у вузьких достатньо творчих колах Ви скажете, що там не бували Вам скорше за все дуже здивуються -  «ЯК??Ти не знаєш Філи?! (ще одна неформальна назва бару)». Тільки не треба зараз поквапливо натягувати шкарпетки, щоб побігти до так гучно розрекламованого в перших рядках закладу. По правді Вам там може зовсім не сподобатись.J Завсігдатай «ЗК» ні на що її не проміняють, а от чужаків вони не приймають з розпростертими обіймами. Уявіть – Ви заходите до єдиної зали - яскраво освітленої, з столиками впритул, більярдним столом посередині, усіма зайнятими місцями і потрапляєте під приціл прискіпливої уваги всіх присутніх. В такий момент добре якщо Вам є з ким тут поручкатись та до кого підсісти:). А як ні?

Нещодавно в барі зробили ремонт. Але панелей з дерева чи фешенебельних деталей у "ЗК" Вам не знайти – інтер’єр не зіпсутий дороговизною, все просто. А ще можна помітити що тут частіше перехиляють чарочку аніж жують смачнючі фірмові тости. Чи це погано? Пригадуєте сцени з «Вечорів поблизу Диканьки»? Як там Чуб та його дружбаки випивали, що до Солохи дойти не могли. Чи як то Дяченком співалось "Я б вместо водки пил бы чай и квас, и не ел бы холодца... только мне оно не нравицца".) Не повірю, що хтось дивлячись на цю кумедію качав головою і думав – «ти дивись які всі пияки». Бо пияки то коли ні грошей заробити, ні чогось путнього для людей зробити, ні вигляду гарного не мати…так, без голови. А судячи з багатьох відвідувачів цьому закладу світлих голів не бракує.

Цей огляд хочу домалювати короткими думками про «За Куліси» від кількох його завсігдатай:

 1.

Це ЄДИНИЙ заклад у Львові, що має повністю атмосферу Пабу (паб - це скорочено від "паблік плайс"). Філа - це таке місце, де ти як вдома, де всі всіх знають. Це така тіпа частина твоєї квартири, тіко на відстані.  В філа ідеш папіть, паабчяцца, повтикати.

 Коли вона відкрилась, ще за часів клубу Вавилон - були візитки, вхід з охороною тощо – і заклад не дуже жалували відвідувачі. Діло в тім, шо атмосферу роблять люди, це треба знати, підбирати клієнтуру, створювати умови тощо. От бармен Ромко і диригує в цьому напрямку. І взагалі він як тато. А публіка...вона не така як усюди -- вона з грішми і на вигоні як ото в київському Патіпа.

 2.

 Хожу туди тому що це болото, яке затягує). Класна публіка - тому і затягує, "лівих" людей практично не буває. Ціни там - нижчі середніх, пиво- 5 грн, більярд-3 грн за гру.

 3.

 Це єдиний правдивий паб у Львові. Коротко - це дуже правильне місце за атмосферою, де всі знають бармена і бармен знає всіх. А ще бармен для людей робить кредити! Було по 2 роки не повертали, але зрештою приходили з повинною. 

4.

 Коли я там проводив багато часу, там була частина інтелігентних людей, з якими було приємно пити пиво і спілкуватися на розумні теми. А ще були творчі люди з необ’їждженими ідеями.

 5.

 Це - точка «для своїх», паб на галицький манер. Така собі старомодна галицька кнайпа зразка 1993-95 років - з прокуреним повітрям, меблями і відвідувачами …які, здавалося, вже довго варилися у суміші цигаркового диму, в колі затишної компанії та в звичних для середньостатистичного львів'янина балачках, чутках, та байках...

Відкриття нового клубу у Львові – це завжди подія. Не залишилось непоміченим місцевою громадськістю і відкриття на фестивалі «Джаз Без» клубу «Культ». Дуже символічно, враховуючи те, що клуб саме так себе і позиціонує – мистецько-ресторанним притулком.) Зауважу, що тоді новий заклад на 100 осіб навіть не міг вмістити всіх бажаючих його відвідати. Нині ж коли ажіотаж дещо спав, Ви без проблем можете завітати до Культу з 10 до 2 години. При чім можна навіть винайняти якусь з двох закритих виняткових віпзал на 10-14 осіб.

Що Вас чекає у підвальному приміщенні Львівської обласної філармонії (саме там заклад і розташувався), так це концерти місцевих і не дуже колективів на невеликій сцені, атмосфера близька до домашньої з тьмяним освітленням та щільно заставленими столами і диванами, оригінальна кухня по середнім для центру цінам, відвідувачі ті що з творчої інтелігенції, чиновництва та не багатьох випадкових осіб, стильний інтер’єр не відірваний від галицької ментальності (у клубі є годинник, що «ходить» на 24 хвилини пізніше за київський – по-львівськи), можливість познайомитись з біографіями видатних львів’ян (ними оформлені стіни зали). До слова, незабаром планується видавництво книги, що вміщатиме всі ці зібрані протягом 2-х років знамениті біографії львів’ян. Можна по різному ставитися до концепції викласти портрети Руслани, Вакарчука, Шухевича, Бандери, Лужного пліч-о-пліч в одному замкненому просторі, але не поважати саму по собі благородну ідею не можна.

Загалом такі заклади, що планують стати «закритими» з відвідуванням по карткам твердо тримаються на чиїсь харизмі і саме вона формує публіку закладу. Відповідно часто-густо різноманітні відвідувачі такого клубу знайомі між собою та дуже мирно, ба, навіть взаємодоповнююче співіснують в одній площині. Що і спостерігаємо зараз в Культі (в основному під час концертів).

До дещо екзотичної з українськими елементами кухні клубу досить швидко звикаєш. Як на мене, вона є також  великим плюсом закладу. Середній чек без дорогого алкоголю на двох тут складе Вам близько 70-80 грн якщо Ви прийшли на пиво чи десерт, і порядку 150-200 грн якщо Ви вирішили ґрунтовно підкріпитися.

Наразі не готують у закладі алкогольних коктейлів, але обіцяють, що меню буде ще доповнено.

Одного разу в пошуках чогось нового і не простого наша компанія забрела в Ресторацію на Валовій. Забрели випадково, адже донедавна на її місці нічого і не було. Сама вулиця у цій своїй частині не дуже людна, а вхідні двері були без претензій на вишуканість. Переступаючи поріг ресторації відразу кидається в очі дорогий, витончений інтер’єр стилю кінця XIX ст. Мій подив від цієї краси міг привернути увагу оточуючих. Додам, що одним з перших відчутів було відчуття невідповідності свого фінансового становища ресторації, про що в комплексі говоритиму пізніше

Приміщення поділено на дві стилістично подібні частини однак із різною атмосферою. Рівень цін високий, вищі ціни бачив хіба що у Дарвіні та Празі-ресторані. Подібної цінової категорії у Львові є ще кафе в готелі Опера, кафе Амадей, можливо, ірландський паб Дублін... я думаю Ви розумієте, що я маю на увазі. Хоча тут слід зазначити важливу деталь – якщо взяти в руки меню ресторації – ми не знайдемо там чогось такого, що б не готувала Ваша мама чи бабця. Мої бабця і мама готують не дуже багато, але вони могли б приготувати більшість гарячих страв ресторану. Поклавши руку на серце визнаю, що меню закладів-конкурентів має більше цікавого. Додам лише для справедливості, що автомат із виготовлення кави еспрессо виглядав, наскільки я розбираюсь, дорого, надіюсь таке ж начиння і в кухні.

 (Далі)

Розташовувати «не студентський» заклад біля гк Університету Франка, здається як мінімум безглуздим. Але… Хто сказав, що заклади навколо універу мають бути усі як «під копірку»!? Принаймні один з таких – Тиверія, так би мовити є іншого ґатунку і потроху привчає студентів «жити на широку ногу».)) Дизайн невеличкого кафе-бару тяжіє по стилю до багатого античного, але при цьому в закладі відсутня скульптура і будь-які розкішні деталі. Основні акценти в інтер’єрі виставлені на ті місця де Ви безпосередньо сидітимете - диванах та стільцях)). Якщо у першій залі (на 3 столи) з першої ж хвилини перебування хочеться відразу плюхнутися на багряні м’які дивани, то у другій та третій залах (по 3-4 маленькі столики) до того як присісти Ви точно розглядатимете біло-золоті візерунки на стільцях. Ох вже ці білі подушки..., що не кажи розраховані вони більше на панство, яке з машини і до бару кілька кроків робить, не грузнучи у всеохоплюючій сирості та любій львівській багнюці.)

Аркові входи, фігурна підвісна стеля, незаймано-біла витіювата ковка, безліч світильників, картини, вишукані гардини з грецькими орнаментами, вазочки і свічки на столах – і все у світлих теплих тонах. Загалом, не надто оригінально, але, сусідку по парті запросити точно не соромно.)) При усьому цьому в інтер’єр вже не вписується дерев’янний заюзаний паркет, (мав би бути «залізно» - мармур).

Тиверська публіка складається переважно зі студентства та службовців, що забігли по справах. На відміну від інших закладів поблизу, тут переважно є вільні місця. Обслуговування нічим не відзначилось, - таке як усюди.

Перелік страв – передбачуваний, європейський. Середній чек представленого закладу складе Вам на двох 50-60 грн без алкоголю. Так, приміром, страви з свинини тут коштують 17 грн, з телятини – 18 грн, з риби- 19 грн, з птиці – 16грн. Салати - від 12 грн, безалкогольні коктейлі – 5 грн, елітні чаї – по 7 грн. Дещо дорожчий алкоголь- мартіні від 7 грн, кампарі – від 8,50/50гр. Мінус, як для такого бару – у меню відсутні алкогольні коктейлі.

Вул. Словацького, 18, тел. 72-75-45, 74-62-61

Моё знакомство с восточной кухней состоялось несколько лет назад в ресторанчике «Пекин» на Грушевского.

В то время я была ещё только наслышана о том, насколько виртуозны  в своих творениях китайские повара. У них не существует несовместимых или несъедобных продуктов. При этом они так научились маскировать один продукт под другой, придавая курице вкус рыбы, а грибам вкус мяса, что самые искусные гурманы могут подолгу спорить о рецептурной составляющей блюда. Это возбуждало мой интерес и побуждало к незамедлительному походу в храм кулинарного совершенства.

Как мне помнится заказ в «Пекине» включал курицу в кисло-сладком соусе, традиционно рис, салат и суп. В целом всё было достаточно вкусным, разве что суп имел слишком уж экзотический запах и вид.

Пам’ятаю часи, коли ціна 12 гривень за горнятко кави було для мене еквівалентом 120 гривень. Але з часом я почала працювати, моє матеріальне становище покращилось, і я вирішила нарешті відвідати ресторан «Кактус».

            Заклад має чудове розташування – у затишному куточку однієї з бічних вулиць проспекту Шевченка. З назви ресторану випливає, що кухня в ньому мексиканська, але щоб нарахувати бодай з 10 страв з натяком на традиційну їжу племен Майя, Вам доведеться довгенько гортати меню. А ось такі назви, як «Деруни по-селянськи», «Капусняк по-селянськи», «М’ясо по-французьки» тощо, знайомі як нашому оку, так і шлунку.

Людина, котра читатиме цей огляд, скоріше за все просто збирається провести вільний час якось по-новому, по-особливому. Так, по-особливому... Спробуємо уявити... Хочеться тепла, гарячого напою в руках, хорошого співбесідника і нехай собі за вікном падає дощ, а за краплями видно місто, старе місто... Безперечно, важко догодити вимогливому львів’янину горнятком кави чи затишною атмосферою. У крайньому випадку, прірва людей може підсказати що-небудь непогане. Натомість, хочу поділитись досвідом про ті місця, де можна чаювати, розглядаючи красу нашого старого міста.

Ага... Перше, що повинно прийти на думку – “Тарко”, останній поверх «Магнусу». Так, саме він, саме цей заклад пришвидшеного годування є безперечно найвідомішим оглядовим майданчиком старого міста. Знаю точно, особливо пощастить тому, хто перший всядеться за столиком в куточку біля вікна. А краєвид з вікон вартує келиха пива та інших можливих напоїв – якщо не зважати на подерті дахи з однієї сторони та дивні будинки з іншої, можна милуватись вулицею Городоцькою, проспектом Свободи, Високим Замком і Оперним театром...

Львів планує обмежити роботу ресторанів, кафе і барів до 22.00. Таку пропозицію висунуло управління промисловості і підприємництва Львівської міської ради. Нині чиновники працюють над проектом рішення виконкому щодо роботи закладів торгівлі у нічний час.

По правді Япі спеціалізується не лише на приготуванню суші – це ресторан японської кухні. І представлений в ньому асортимент перевершує всі сподівання. Але розгубитися тут Вам не дозволять добре «підковані» офіціанти. Такої консистенції уваги до клієнтів у Львові так просто не знайти. Поспілкуйтесь із персоналом Япі і дізнаєтесь багато нового про східну культуру та особливості кухні(якщо вони будуть не надто втомлені напливом люду:)). До речі, заклад нашпигований електронними датчиками, кнопками виклику офіціантів тощо.

 Кальмари, форель, гриби, телятина, свинина, восьминіг, креветки, мідії, рис, мариновані водорості – далеко не весь перелік улюблених компонентів представленої кухні. При чому містить вона в собі весь спектр звиклих видів страв – від супів до шашликів. На відміну від усталених асоціацій – далеко не всі страви приготовані з сирих продуктів. І їх можна розбавити різноманітними гарнірами та додати десертами з коктейлями. Поціновувачам гостренького запропонують страви з чилійським хріном, а для дітей тут існує безліч видів десертів, вкл. з солодкими ролами. Алкогольні напої в Япі  досить широко представлені (і не лише національні), присутня карта класичних коктейлів.  Однак, на мою думку, спершу все ж таки тут треба скуштувати суші і тільки після цього смакувати інші «дикості»:) Рівень цін середній, незважаючи на центровість розташування -  страви від 15 грн за зупку і 25 - за роли. А вже сума остаточного замовлення залежатиме від Вас, вона може скласти на одну особу і 50, і 200грн. До речі, всіх клієнтів  в Япі додатково частують місо-бульйонами. Найвдалішими насьогодні здались роли - Хокайдо, Дракон та Бокудан.

 Так, клієнтура…Нам здалось, що вона пройшла такий собі таємний фейс-контроль, хоча це може в нас так співпало (все ж таки центр міста). Власне, у кожного при відвідуванні може виникнути проблемка-немає вільних місць. Тому настійливо рекомендую бронювати їх завчасно.  І яким би знадвору холодним не здавався цей «ресторан-акваріум» зі скла на 80 осіб, всередині почуваєшся абсолютно комфортно, спостерігаючи за віртуозами-кухарями або видом з вікон (от як дивляться мавпочки на тих хто їх розглядає у зоопарку:).  Тримайте марку і надалі!

 Пр. Свободи 6-8, Тел.72-29-72, 72-28-01

Кав’ярня–цукерня Валенте розмістилась у 2-х невеличких залах (одне з них - підвальне). Що найбільше «кидається в очі» так це незаймана світлість обстановки – жовті стіни, білі гобелени, жовті гардини, білі скатерки, світла підлога, білий посуд, білі квітки у білих вазах і багато світла від світильників. Так би й писали на вході – у чорному вхід заборонено, бо клієнт у темному почуватиметься плямою на світлій репутації такого закладуJ.За сяючою чистотою наглядає і персонал одягнутий переважно у біле. Просто тобі рай на землі.

Щодо їстівного-питного. У Валенте найбільше уваги приділяють каві – її різновидів тут на кільканадцять сторінок (від 6 грн). Є ще чай, фреш, сік з морозивом. Солодкі смаколики представлені не в меню, а на морозильній вітрині (від 5 грн за 100 гр.). Дуже раджу спробувані мною торти Еспрессо та Валенте. У закладі не продають алкоголь і тому переважна клієнтура кав’ярні, що у закутку центру – молоді мамочки з дітворою та дещо старші компанії.

Вул. Бр. Рогатинців, 23

Невеликий барчик розмістився у 2 залах загалом столиків на 8. Що його вирізняє так це атмосфера… Чистої води молодіжний бар –майже всі відвідувачі між собою знайомі, а відтак ніхто не нахабніє і не вимагає особливої уваги. Звідси, мабуть, і обслуговування - без чванливства. Інтер’єрчик досить простенький  - люмінесцентні лампи; «а-ля» обдерті стіни, обвішані постерами-картинками; звичайні маленькі столики. Готуйтесь також до того, що відпочиватимете у напівтемряві, (ну так задумано). Знаєте на що це все схоже? – на гуртожиток, де всі в гостях, але почуваються як удома (і чому його так не назвали ?!). Відразу додам хіба, що тут чисто та охайно.  Ще один демократичний атрибут закладу – бумбокс. Нажаль, в «Мареві» майже ніколи немає вільних місць.

Як виявилось, і торжества тут проводять, при чім готують дуже добре. Особливо вдається кухарям фарширована риба. А за розглядуванням строкатої публіки, поза увагою залишились ціни закладуJ) Хто знає?

Вул. Дорошенка, 50

Тел. 2610262

Ох і люблять називати у Львові все «ірландським», «німецьким», «грузинським»… Зрозуміло, що від таких назв у знавців виникають стійкі асоціації з якими вони цілеспрямовано і з задоволенням йдуть за відомими їм враженнями. А вже потім виявляється, що з кухнею, звичаями та притаманним обслуговуванням у закладі просто не знайомі… Та це так, ліричний відступJ

У «Дубліні» є ірландське віскі, є пиво Гінес та Ньюкасел... Та найбільшу схожість з «суто ірландським» має рівень цін – вони наближаються до тих, що в Ірландії і на 35-55% вищі ніж в подібних закладах Львова. А з українських переваг закладу - чистота… В Ірландії паби виглядають зовсім не привабливо – ремонти там не роблять років по сто, і відповідно Вас там супроводжує стійкий пивно-тютюновий запах. У кращому стані знаходяться хіба що сільські паби, де по-домашньому слідкують за охайністю. У приміщенні «Дубліну» ж наразі маємо будівельний запах лаку, яким покриті настінні панелі та схоже навмисно непомита підлога (а чого б ні, так сказати, духу справжності вона таки додаєJ).

Паб розмістився у одній прохідній залі з м’якими диванчиками (до 8 столів) та в двох невеликих «підзалах» з невеликими дерев’яними столиками та стільцями. Всі вони  проглядаються через великі вікна. Інтер’єрчик класичний до неподобства – строгі світильники, велика барна стійка, облицювання з каменю. Є плазма (ходять чутки, що в ірландських пабах принципово не ставлять тепер телевізори, щоб нарід не забував чого туди прийшовJ).

Власне приємна обстановка, яку видно з вікон пабу, приваблює сюди постійно юрби нових відвідувачів як старшого віку так і прогресивного молодняку. Чи стануть вони постійними зараз залежить від тих 2 –х офіціантів та бармена, що представляють собою сервіс «Дубліну». А сервіс звикло є таким як і усюди в нас (далеко львівським до європейських стандартів де прописані фрази-звернення та правила подачі страв-напоїв). Для конкурентного сервісу європейці, наприклад, не примітивно муштрують свій персонал, а для початку проводять їм навчання-тренінги-дегустації та розписують всі процедури. Потім вже проводяться приховані перевірки і якщо працівник тричі не відповідає всім вимогам на 96%, то втрачає роботу. Та заради справедливості скажу, що і оплачують старання персоналу за європейським кордоном «стимулююче».

Те, що у пабах більше випивають ніж закусують відображено у тутешньому меню. Згрубше, є три види салатів (20-24 грн), м’ясне-сирне-овочеве асорті (25-40 грн), стейки (34-40 грн). Присутні також по одному виду таких напоїв як граппа (елітній італійський напій з відходів від виноробства, що витримуються у бочках з французького дуба, міцністю до 50°, 40 грн) та кашаца (бразильський ром, міцністю 40°, 38 грн). Маємо непоганий вибір віскі. Порції великі і вихід страв вказується у меню. Готують досить швидко і майстерно.

P.S. Одне зауваження: якщо у вині є бульбашки, це означає, що воно вже забродило і подавати його клієнтам не можна. До речі, в Ірландії за таких обставин, якщо клієнт не п’яний «в зюзю», він може взагалі відмовитися платити.

Проїзд Кривої Липи, 5

Відкрився ресторанчик на першому поверсі відомої всім Порохової Вежі. Вхід – зі сторони спортивного майданчику. Історія вежі розпочинається ще у 16 столітті. Мабуть, тому в дизайні ресторану чи не основний акцент поставлено на ЧАС. Яким чином? У першій залі розмістився величезний годинник, від якого в напівкруглому приміщенні простягається смуга червоного підсвіченого скла, утворюючи «вогняне кільце». Колони, свічки, напівтемрява. Від усього цього складається враження, що це ідеальне місце для зборів таємних орденів. J У ресторані 2 зали – бенкетна та паб. Перевага в інтер’єрі надана натуралістичному оформленню – дерево (стеля, столи), мішковина (на стільцях), декоративний камінь (в рельєфному оформлені стін), метал (ковані світильники у формі керосинових ліхтарів). При вході обдає жагучим теплом – тут розмістили справжній комин. Немає вікон. Все оформлено у єдиному стилі та в теплих пастельних тонах. Достатньо простору. Столи різняться за розміром (7 у більшій залі та 4-5 у меншій). Подекуди вони сервіровані та вкриті світлими скатертинами. Єдине, столики розставлені так, що можна спостерігати відразу за усіма відвідувачами закладу. Отже, тут файнесенько почуватимуться учасники забав (осіб на 35), і не дуже ті, хто шукає прихистку від сторонніх очей.

Кухня смачна українська та готують повільно. Порада бувалого – просіть рахунок разом з поданими стравами, доки все можна перевірити…аби потім не виявилось, що Ви такі тендітні подужали з’їсти півкіля тістечка. Дійсно, вихід страв не вказується у меню – всі ціни вказані за 100 гр. Салати ~ 10 грн, овочеве асорті - 15 грн, кров’янка – 10 грн, бастурма – 16 грн/50 гр, страви на вогні 7-16 грн (форель – 16 грн/100гр, полядвиця з ребром – 15 грн/100 гр), десерти – від 7грн/100 гр, мартіні – 7 грн/ 50 гр. З пива - є тільки «Оболонь». Цю місцину наразі не можуть поділити між собою відвідувачі панство «за 40» та студентські компанії.:)  

вул. Підвальна, 4

У ліванському барі, неподалік від центру, над-яскравих страв цієї національності помічено не було. Але й з того, що представлено в меню зрозуміло, що кухня ця досить моцна – часом треба холодненьким запиватиJ. З усього видно також, що соуси – найулюбленіша забавка кухарів. От соус у страві Фаті, яким вона рясно полита (рублене м’ясо зі смаженим лавашем на кшталт чіпсів, що подається у глибокій мисці), дуже схожий на майонез і сприймається клієнтами двояко. Фаті маленьке коштує 9-11 грн, Фаті велике – 18 грн. Без соусів подають м’ясо у так званих стравах «меню». Наприклад, Меню-Філадельфія (27 грн) включає в себе, м’ясо, гарнір (рис. картопля), салат, сир. Дуже ситно, і аж такі великі порції не кожен здатен подужати. До речі, м’ясо в вище перерахованих стравах мілко рублене і добре промариноване у спеціях. Інакше, замовляйте стейки (25-35 грн.). Салати (обирати з п’яти)– в основному це набір рублених овочів, без сюрпризів (в середньому- 7 грн). Досить популярні і національні сендвічі (таук, чайніз, шукаф).

Не ображайтеся, хлопці, але рівень закладу тепер не тягне на VIP-івський, хоча, саме так він позиціонував себе у перші роки існування. Власне, і до убранства закладу підійшли дещо по-аматорськи. Зала з арковою стелею на 7 столиків прикрашена копіями картин видатного художника, китицями, екстер’єрними ліхтарями у важкій ковці, скульптурами. І тут, треба згадати скатертини.., які потребують більшої прискіпливості адміністрації. Є телевізор.

Відвідувачі – зазвичай поціновувачі місцевої недорогої кухні та кальяну. А «рафаелівський» кальян у виконанні справжнього майстра власника-ліванця – чи не найкращий у місті (від 25 до 65 грн). Що ще колоритно, так це ліванська музика!

Офіціантки… отакі собі наші дівчатка в джинсах:), які однак, дійсно стараються справити приємне враження.

    Територія закладу прихована. Їхати з Володимира Великого перший поворот праворуч, здається. Біля закладу знаходиться доволі просторе подвір’я, де відвідувачі залишають свої авто.  Прилегла територія, таке собі обійстя, хіба без худоби - з лавами, альтанками, добудовами, озером та місточками. Хоча краєвид за огорожею дещо псує враження - горизонтів краще не виглядати. Гражда (іншими словами - гуцульська оселя) – велика дерев’яна споруда з високою стелею та різьбленими східцями. Стіни оформлені як музей Гуцульщини – сопілки, картинки, національне вбрання, килимки, вишивані рушники, сушена зеленина, шкури та опудала звірів. Але от чи були у гуцулів такі гарнючі комини?:) Атмосфера дуже хатня – затягує надовго. Оцінила і наявність кондиціонерів, що просто рятують у літню спеку.

Не знаю як при звичайному відвідуванні, а гучні забави тут вдаються. Колоритний ресторан витримав тест на 100 осіб. Ладні 2 зали – бенкетна з балконом та «танцювальна» з мисливським інтер'єром, простора тераса з виглядом на озеро, тямущий персонал, домашня кухня (лише жульєни та підливи як кому до смаку). За всю цю музейну красу з пейзажами Вам доведеться викласти немалу суму.

Володимира Великого 2а, 
     Тел.:  (032) 2954142

Знаходиться барчик біля парку «Костюшка». Серед десятків цілком студентських фаст-фудів цей вирізняється шикарним (як для такого рівня закладу) вибором інгредієнтів для коктейлів. І алкогольне меню широке, і рівень цін - 8-17 грн. Одна біда – не усі «мєсні» бармени вміють ті коктейлі робити. Проте після консультацій у відвідувачів таки беруться щось заколотити.:) Більше амбіцій, любі друзі, і клієнти до Вас потягнуться !:) Зауважу, що при делетанському розливі оплатити довелось лише вартість інгредієнтів. Ну от де ще знайдеш Кампарі-оранж за 10 грн.:) Тільки настрій від тих вимучених приготувань вже не той… осад, знаєте, залишився.

Пригощають тут (за гроши звісно) гарячими гамбургерами. Сама не спокусилась закушувати коктейль, але помічено, що попит на них є.

Приміщення під бістро зоноване на три маленькі зали. Яскраве освітлення, м’які  невеликі диванчики, величенькі вікна, людський ремонт. Чисто. Людно. На «кавалєрку» сюди сходяться чи не зі всього ЛьвоваJ. Надто голосно працює музичний автомат, що ніяк не дозволяє абстрагуватись від жалісливих текстів пісень (може це просто «так сталося», але в той вечір цій залізяці замовляли тільки шансон. Не французський, звісно:)).

вул. Листопадового Чину 14, 72-96-71

Цілодобовий бар в центрі міста, недалеко від МакДональдса. Знаходиться у підвальному приміщенні. Не надто вмістимий. Колись славився неповторним власним стилем в інтер’єрі та шокуюче високими цінами. Сьогодні ж дорогою ковкою, претензійною барною стійкою чи важкими меблями зі шкіряною оббивкою вже нікого не здивуєш (та й усе це має вже дещо потертий вигляд). Тепер, щоб тут попоїсти пенєнзи тре набагато менше. А готують у закладі смачно. Ціни на м’ясні та рибні страви – 17-25 грн, кава – 4 грн, заварний чай – 10-15 грн. Вдень підвал програє при відкритих дверях, вночі – при яскравих світильниках. Аркова стеля, кам’яна облицьовка, дизайнерські видуми у нішах стін – гарно. Обслуговування – гірше (один бармен, при всьому своєму бажанні, просто не взмозі всюди встигнути). Публіка ніби порєдна. Для невеликих бенкетів у барі передбачений відгороджений стіл на 8 осіб.

Пр. Шевченка

Майже центр. Ще одна цукерня. Вибір - порядку 15 найменувань солодкого. Однак, торти-тістечка якісь дуже вже імпортні. Що за тенденція - просто засилля якесь чужородного продукту. Дивина та й годі. Чим підприємцям не догодила наша випічка? Та це стосується не лише цього закладу, цукерня-вероніка ще ті  пропагандисти чужих традицій. Проте, навідміну від схожих кав'ярень тут обслуговуючий персонал турбується тим, які враження у Вас залишаться після візиту. Переймаються також наявністю серветок-цукру-тарілок:). Тим не менше клієнтурою в обід вони були небагаті. Найчастіші відвідувачі – сім’ї з дітьми. Ціни в середньому 6 грн за 100 гр тортика. Сподобалась і хербата з груші. Палити тут звісно ж не можна. Щодо вигляду Алекстри зсередини –  намагання шиканути "як годиться" простежуються в усьому. Невелике приміщення з 10-ма міні-столиками зашите у світле дерево. Великі зразки образотворчого мистецтва на стінах.:) Важкі гардини.

Рекомендації: саме те що треба для чаювання при теревенях.:)

Князя Романа 7 , тел.: 2966309

От Вам ще одна подоба лісу. Гарнюня барна стійка у вигляді дерева, кам’яна композиція з морськими зірками, голубе небо над головою. І все це в невеличкому приміщенні на 7 столиків. Кухня смачна. В меню - великий вибір салатів, стандартний набір гарячого. Ціни нижчі центрових (мартіні – 12 грн, салати - 11-18 грн, кава – 4 грн). Але заходять сюди швидше проходячи повз аніж цілеспрямовано. Шкодую, що не перепитала в чому особливість – чому назвали Екзотик? Звичайний такий собі бар. Хіба.. Унікальне обслуговування – ніж та вилку офіціант подає з рук в руки:) Збоку спостерігати доволі весело, але чи хотіли б Ви зіштовхнутись з подібним сервісом? Що характерно, на вході все той же офіціант перепитує відвідувачів – Ви їсти прийшли? Отож бо й називатись мали б, по-моєму, харчевнею.:)

м.Львів, вул. Банківська, 3
тел. (+38 0322) 72-16-87

Суші-бари такі і мають бути – з широченним вибором страв з морських продуктів, риби, рису та овочів. Звичайно представлена кількість страв далеко не межа, але не будьте шановні такі балувані – для Львова й це прогрес.:) В меню - cашимі, нігірі, макі, місо-супи, гарячі страви, екзотичні салати з  авокадо, японські омлети, роли з ікрою летючої риби, рисові десерти (!) etc. Соєві соуси є 2-х видів – класичний і лайт. І до речі, можна спостерігати за процесом приготування суші. Для тих хто не куштував раніше подібних страв є гарна нагода виправити помилку з-за зовсім невеликих витрат. Наприклад, 6 ролів макі-суші тут коштують 18-20 грн. Додам, що інші львівські заклади з японською кухнею коштуватимуть Вам значно дорожче. Якщо Ви зібрались великою компанією відвідати барчик, оберіть асорті (50-95 грн), так буде економніше і цікавіше. Супи коштують 10-20 грн, бізнес-ланчі – 30-60грн, саке – 13-18 грн, гаряче – 30-40 грн. Власне 4 столики на 1 поверсі не вміщають більше ніж по 4 особи. Але є VIP-зала у підвальному приміщенні розрахована на 10 осіб. В ній, навідміну, вже не стільчики, а дивани та лави.

Все решта: офіціанти -  при кімоно, столи - при правильному сервіруванні, перед початком їжі - подають вологі гарячі рушнички (щоб витерти руки). В інтер’єрі панує номальний японський  мінімалізм – як у декораціях так і у колористиці (деякі відвідувачі знизували плечима-«а не занадто простенько»?:)) Музичку умикають також японську.

Рекомендації: чи вдасться наїстися такими стравами - не впевнена, але варто зайти, щоб посмакувати делікатесами (хоча б тигровими креветками).  

У ТЦ Скриня, вул.Городоцька, 179, тел. 067-858-35-15
вул. Левицького, 8, тел. 245-31-09.
www.sushi.lviv.ua

Основні правила етикету при використанні японських паличок для їжі:

Ресторан знаходиться у стінах чи не найулюбленішої львів’янами історичної пам’ятки - Олеського замку. За колоритом та прадавністю XIII століття сюди з’їджаються не лише зі всієї області. Справді, чим більше можна потішити ще гостей-туристів.

Заради справедливості відзначу, що похмурість старезних стін ресторану відразу не здається аж такою привітною. Тільки усміхненість та уважність офіціантів зарадила настрою, який зазвичай створюють кам’яниці. Тоді ж  і подумалось, - чому на околицях чи то периферіях настільки прискіпливіші у підборі персоналу?!

Як годиться у напівпідвальному приміщенні часів лицарства основні акценти розставлені на аркових входах, важелезних столах, різьблених стільцях, лавах та ковці. Є і камін. Щодо колишнього призначення кімнат, кажуть, саме тут пили та спали приближені до князів вояки, здебільшого – охоронці.

Кажуть – це дансинг клуб.  Та я можу просвітити тільки стосовно його сучасної барної частини. Власне, у вікнах завжди видно чи зайняті ті 5 столиків бару на 1 поверсі (танцювальна площадка знаходиться у підвальному приміщенні).

В дизайні простежуються техаські настрої. Вас оточуватиме - рулезна пожежна машина з увімкненою мигалкою, справжнісінький мотоцикл ІЖ зверху на цегляному пабі, велосипед на автентичних колесах,  ковбойські фотки на червоних стінах, натуральна голова биця пофарбована у червоне (а рудий, мабуть, цензу не пройшов:)). От класичні скатертини – вже ніби не в тему, а за шкоду їм будете відповідати вмістимим гаманця. Розцінки на псуття обстанівки – в кінці меню, до речі.  Працює телевізор (і чому будь-який характер закладу має перекреслити ця недолуга ідея з телетехнікою?). Єдиний помічений наразі у Львові музичний автомат. З інтер’єрного дріб’язку ніби все. Хіба… Меню «Ред Була»… – це окрема хісторі. Хоча після знаменного ремонту і воно  видозмінилось. Його облагородили – нема ланцюгів, вага не притискає до столу, але от термінологія залишилась ще та, причитуйтесь. Даруйте, «хавчик» тут коштує в межах 12-20 грн за 100 гр. Спеціалізуються в першу чергу на стейках.  Гарніри «потягнуть» порядку 5-7 грн, алкогольні коктейлі – 15-35 грн, пиво – 6-14 грн, пивна закуска –4-8 грн. Мабуть саме час відвідування визначає перебуваючий тут контингент. За мого візиту по приміщенню бігали діти:)). Чи не найбільша після креативності конкурентна перевага закладу - його графік роботи - до 3-ої години! Побільше б нам таких:((

На початку вулиці Сахарова дещо на підвищенні розмістився кафе-бар «Парк», про який я не можу знайти інформації в жодній рекламній книжечці:). Невелике приміщення зоновано відносно дверей на 2 частини, вміщує - близько 7 столиків. Отже, тут великих банкетів не плануємо. Звикло –  паб, дорого –  ковка, святково –  ілюмінація, євроремонтно – підсвічені ніші у стінах, живенько – акваріуми з рибками. Столи-стільці на диво зовсім не претензійні. А телевізор, як це часто буває, працює під музичний акомпанемент радіоли. Щодо контингенту: панянки, що завітали на каву-десерт, компанія з тих, хто не обтяжує себе інтелектуальними розмовами, і ще, окрім нас файних, двійко кобєт старшого віку. Ціни: 15-25 грн – м’ясні страви, 7 грн – гарніри, 6 грн – коктейлі безалкогольні; загалом – не для скупих:)

За нашого візиту ні шкандалів, ні погано обслуговування помічено не було (може не прийнято:))

Вул. Сахарова, тел. 238-68-44

 Знаходиться паб-півніца “Прага” в підвальному приміщенні однойменного ресторану. Перше враження від закладу – казна скільки простору використано з користю, а тому тут затишно і фешенебельно. Хоча в оформленні закладу не знайдеться нічого унікального, неочікуваного, жодного кічу. Скажімо – класично. Дорожезна барна стійка, один стилізований під пивну бочку стіл з такими ж стільчиками, кілька подовжених столів з м'якими диванчиками, блискуча темна стеля, старі фото Праги, розвішані інтернаціональні футболки. Багато льону в дизайні – на подушках, стільцях, світильниках. Для футбольних фанатів передбачені в пабі два плазмових тєліка. Освітлення – не замало і незабагато – саме достатньо. Палити дозволено, але кондишн справляється як тре. Помічена також стійка з ірландським віскі:)) В наявності завжди пиво “Старопрамен”на розлив. До речі, про пиво: найдешевше – 12 грн, багато дорогих сортів. Над неймінгом страв у меню попрацювали ударно:)) та й сам вибір непоганий. Ціни на м'ясні страви – 60-80 грн, салати – 35-65 грн, кава – 20 грн. Балують шпинатовою зупкою, курячими крильцями, гомільками телячими, стейками, кнедликами, чеськими ковбасками, ролами з шинки (65 грн.), печеною качкою з капустою тощо.

Контингент за моєї пристутності складався з: фаршированих вуйків і їхніх кобіт, компанії хлопак з ноутбуком, гурту юних пивоманів. Середній вік відвідувачів склав десь біля 30 років. Працюють до 12 (хоч в меню чомусь вказано, що до 2-ої:(() Сервіс – хороший, з кніпочками виклику.

Вул. Гнатюка 8, тел. 74-12-20

 

 Судячи з назви, асоціативно ресторан мав би затьмарити усіх пишністю, усіма проявами прекрасного та самодостатністю (то Вам не жарти – імперія була в свій час культурним центром Європи:)) І дещо декораторам закладу за мінімуму витрат таки вдалось відтворити. Скульптури, ковка, фонтани (однак, осучаснені), різьблений паб, стилізовані крісла... Далі фантазія дизайнера довела його до космічних мотивів (стеля оформлена під астрономічну обсерваторію:)), морських глибин (акваріуми), тваринного світу (одна тварючка живе у стійці пабу:))

Власна лінь не дозволила мені спуститись за враженнями до бенкетної зали, тому чекатиму відгуків про неї від Вас:) Трохи псують враження про претензійність закладу предмети інтер'єру з Південного базару (та де у нас знайдеш ексклюзив). Бракує ресторану і пафосного претензійного входу, не личить ніби – знадвору і в палати. Перша зала розділена на дві частини відносно входу. Столів у ній, згрубше, близько 6. Асортимент – широкий, ціни коливаються у нормальних ресторанних межах ( 20-25 грн за м'ясні страви, 10-18 грн за салати, 6-9 грн за чаї). Відвідувачі – найрізноманітніші. Заклад буває далеко не переповненим. Обслуговування – приємне (хоча без роботи, часом не на жарт хандрить біля барної стійки:)) Працюють до 24 години!

Пекарська, 26/1, тел. 76-60-85

 Справжня львівська кав'ярня – невелика підвальна кам'яниця з запаморочливим запахом кави та тьмяним освітленням. Відразу при вході стоїть величезна кавомолка. Також біля пабу знаходиться “стіл очікувань” (столики в закладі майже завше зайняті). Дівчата вважайте - перехід від пабу до зали похилий, не розраховано на слизькі корки:))

Приміщення на кілька столиків вщент заповнено дизайнерськими видумками – з одного боку - об'ємні експозиції старих вулиць Львова, з іншого – на столику чорнила, перо та важелезна книга з записами відвідувачів, та експозиція з інтернаціональним капелюхом закиданим різними монетами (от де ті дукати:)). В похмурих нішах приміщення з чорною дзеркальною стелею Ви побачите і кажанів (добре, що не справжніх:)). Тут є і недіючий камін. А загалом так ніби для підтримання атмосфери таємничості заклад перенасичений символами – ковані знаки-ієрогліфи, книжки для записів, зошит з нотами тощо. Є у заклада легенда, охочі та терплячі можуть прочитати її на перших сторінках меню:)) А ще у меню - усяка різна кава, різноманітні чаї, гарячий шоколад (є навіть білий зі смаком як у згущеного молока:)), алкоголь та десерти. Деякі з напоїв чомусь мають політизовані назви, напр. – Помаранчева революція, Принцеса Ю:)) Недорого. Обслуговування призвичайне.

вул. Федорова, 20. тел. 2986233

Вул. Наукова, 7

http://www.mi100.lviv.ua/

 Знаходиться невеликий дерев'яний будиночок на 2 поверхи у парку “Україна” (район - Дністровська, Стуса, Липова алея). За частоколом-парканом знаходиться і охайний літній майданчик з кількома альтанками. Паркові дерева й повна тиша довкола створюють атмосферу заміського відпочинку. От де натюрель у всьому:)) Навіть перекриття в споруді з дерева, з-за чого здається, що стіни тут досить хиткі. Паб знаходиться на першому поверсі. Проте на другому – затишніше. Стеля ресторану завішана гілками, гербаріями, різьбленими абажурами. Надто круті сходи на другий поверх:) А нетреновані відвідувачі – навіть з місця не зрушать масивного дерев'яного стільця з високою спинкою:)) Національного колориту шукати не варто – навряд чи знайдете.

Непогано готують, ціни – не для пересічних міщан. Люду, не зважаючи на вихідний день, було зовсім мало - двійко старших пань та дві парочки. Обслуговування – звичайне, хіба як і багато де, надто вже тужиться в намаганні розкрутити клієнтів на більше замовлення:) Громадський транспорт звідси далеченько, тому добирайтесь на власному авто.

Вул.Стуса, 47, тел. (032) 270-11-75

 Величенький двір з гостьовими будиночками та надцяттю добротних альтанок убраними подекуди гуцульськими килимами. Територія - акуратні кам'яні доріжки, багато рослинності, фонтанчики, клітки з тваринками (борсуки, ведмідь, сокіл, цесарка). Тут же і вся господарка двору разом з вивішаним пранням - колорит в повному обсязі, чому б і ні?!:)) Час за котрий Вам накриватимуть стіл (напівфабрикатів не тримають) Ви власне і можете розважитись оглядом території, - благо вона досить велика. Готують національну кухню на славу, однак нерідко не вказано, що саме страви включають у себе. Так, наприклад, деякі страви доповнені овочевим гарніром і згодом виявляється, що салатами вас все-таки перегодували:)) В грубелезному меню відразу подається тлумачний словник з назвами страв, (інакше не второпаєте "що до чого":). Не все, що пропонують в меню є в наявності, але порції як і смакові властивості – не розчарували, файно. Офіціанти – молодці (чи то пак нам повезло:)) Кажуть ввечері можна почути справжніх гуцульських музик. Звичайно тут дорого, бо розраховано на іноземні делегації, які, до речі, сприймають такі націоналізовані заклади “на ура”. Години роботи: 11:00 – 23:00

Вул. Щирецька, 36

тел. 295-25-64, 295-25-61

В дизайні закладу намагалися відтворити англійський класичний стиль. Скрізь багато темного дерева, важкезні обтягнуті шкірою стільці, смугасті або золотисті стіни, картини у громіздких рамах, килимові доріжки на сходах. Є і телевізори. Обслуговують такі собі гарсони у шотландських спідничках- дуже гречні, але вельми не точні у своїх прогнозах щодо часу приготування замовлених страв:) (можливо затримки викликані чисельними бенкетами у ресторані). Сервірування столів захоплює тільки в перші хвилі перебування у “Шекспірі”, потім виявляється, що увесь цей посуд потрібно прибрати аби таки доступитися до їжі:) Щодо страв, мабуть, найвдаліші у них стейки. Години роботи стандартні – з 10 до 23-ої.

Вул. Любінська, 144, тел. (032) 295-5-295.

http://sovinion.com/shekspir.php

  “Коник” закладу, - це безумовно, виступи джаз-блюз-бендів (згідно джаз-меню:)) Клубна атмосфера “Динамо-блюзу” справедливо “косить” під гАмерику минулого століття;) Зате таки вийшла за рамки набридлої плоскості місцевих ресторанчиків. Довкола - смугасті темні стіни подекуди обклеєні музичними платівками, шкіряні темно-червоні дивани, музичні інструменти на стелі, сцена з ч/б зображенням темношкірого бенду. Правду сказати час вже залишив відбити на загальній обстановці - пошарпані диванчики, потемнілі жалюзі... 

Проте продовгувата велика зала з входом знадвору, заслужила серед шанувальників “гарно посидіти” своєю просторістю репутацію “бенкетної”;) Тому, звиняйте, але про бенкети взнавати краще заздалегідь. Окрім немаленької барної стійки, примітно, що у залі знаходиться і плита для смаження. На початку тижня, тут Ви маєте нагоду смажити собі стейки самі:) Меню – справжня антологія джазу з автобіографіями, історіями, тому не дивуйтесь коли після його перегляду виявиться, що у пам'яті не закарбувалися ні страви, ні ціни;)) Знатно пригощають в закладі власне стейками – знавці-гурмани оцінять можливість обирати м'ясо для них за спеціальною схемою. Ціни – звичайні ресторанні - стейки від 21 грн/100 гр., форель - 55 грн/порція, креветки  - 85 грн/п, лазанья - 38 грн/п, ягня - 130грн/п. Бізнес-ланчі по 33 грн (акція - кожен восьмий -безкоштовно). Порції маленькі, але пробачаємо таку скупість, бо телячі бургери дійсно смачні.:) З десертів не пошкодуєте якщо замовите теплий американський пиріг або полуничну зупу. До переваг закладу також відноситься кейтерінг (якість обслуговування при середній по місту ціні була на рівні). Але особлива родзинка закладу для мене - сервіс, він завжди тут непомітний та швидкий. Дякую Вам. Місцевий контингент – з тих що “перебірливі”. Ви тільки погляньте на автопарк при ресторані.:) Люди, Ви досі працюєте лишень до 23-ої???

вул. Стуса, 4, 2 поверх,  тел. 750189

 Знаходиться поряд з Кінопалацом на початку сусідньої вулиці - Вірменської. Знайдете по літньому невеличкому майданчику під парасольками. Кафе із натяком на розкіш:) – для “вері імпотент персон” від самого входу стелиться килимова доріжка (але не повз увесь заклад). У старій будівлі з високою стелею “Ювілейний” займає аж 3 відпочинково-споживальні зони:) перша - бордова невеличка зала на пару столиків (ба навіть залою не навеш, зате з вентиляцією знадвору), друга зала - біля пабу в пастельних спокійних тонах з простенькими столиками біля вікон та третя - бенкетна зала з підвищенням-сценкою (візуально осіб на 70). От де виправдовується вислів, що гардини створюють загальне враження про заклад – дорого, як і має бути в кав'ярні на класичний манер:) З ремонтом у закладу також склалось все добре – арочні переходи, світлі стіни, декор каменем. Традиційно присутні картини. Мабуть неабияк вписались би в обстанівку і коштовні люстри, та наразі їх заміняють простенькі світильники-квітки.

Що не може не тішити в центрі міста - ціни на подив невисокі: салати не дорожчі за 8,50 грн, рибні страви – до 11грн, м'ясні – до 16грн, пиво- 3-4 грн (для любителів є і дороговартісні сорти), кава - 4 грн. В спеку смакують тут слабоалкогольні коктелі (мене “спокусив” коньяк з вишневим соком та морозивом:)). Є вітрина-холодильник з тортами на вибір. Обслуговує немаленький штат офіціянтів привабливої зовнішності:)

Контингент балакає на усяких-різних мовах.

Тел. 2981668

Знаходиться заклад на останньому поверсі супермаркету книжок «Буква». Вже з порогу Вас  зустріне з усіма почестями адміністратор, який і буде няньчитись з Вами увесь вечір. Заклад розташований під самим дахом, тому йому характерні похила невисока стеля, вікна з видом «у небо» та на дахи старої частини міста. Дизайн витримано у класичних традиціях – стіни «зашиті» у червоне дерево з  золотою фурнітурою, довкола полички з дорогими книжками, золочені світильнички, біля столиків з повним сервіруванням - м’які диванчики у смужку й такі ж у тон стільчики. У кожної компанії своя  кнопка негайного виклику офіціанта:).  «Дарвін» займає дві невеличкі зали – на 6 столів на одному поверсі та на пару столів – у приміщенні, що знаходиться дещо вище по східцях. Це один із небагатьох закладів у Львові, які можуть запропонувати клієнтам шампанське «Dom Perignon». А місцеві кухарі готують не лише страви зі вже звичної телятини-свинини, але і з качки і з ягняти. Загалом перед Вами буде достойний вибір вишуканих страв,  якщо звісно Ви зайшли сюди не на десерти.

Надмір люб’язної уваги та надзвичайна старанність  обслуговуючого персоналу можуть навіть втомити. :) Музичний супровід виключно у старому блюзовому стилі (інакшого не тримають). Працює кондиціонер.  Ціни як мінімум вдвічі вищі аніж у пересічних центрових закладах (що не дивно). Попонуються постійним відвідувачам клубні карти. Ресторанчик відкрився лише 2 місяці тому, отже, і публіки наразі там побувало небагато.

Рекомендації: усім бажаючим ненав’язливо шиканутиJ

Вул. Шевська, 6

Мне очень понравился ресторанчик: "Сім поросят" на ул. Бандеры,9.
Интерьер украинской хаты, живая музыка, отменная кухня, приветливый и шустрый персонал. Людей совсем немного (но я была вечером), посадочные места расположены в разных уровнях и что интересно, расположены так, что с улицы столы и люди не проглядываются, а интерьер виден.
Колорит продуман до мелочей, особое внимание советую обратить на обувь официанток и ради интереса заглянуть в дамскую комнату (насчет мужской не знаю, не заглядывала) , обязательно попробовать медовуху (подарок от ресторана) и закуску к ней.
Автор Mantissa

вул. С. Бандери 9, тел. 2975558

Розташований заклад поряд з «Буквою» (маркет книжок). Розпізнавальні ознаки знадвору  - «blau крапки» на прозорих вхідних дверях з вказаними годинами роботи (8:00 – 22:00). У Пункті відображено дизайн такого собі шкільного кафе закордонного зразка. Власне в дизайні приміщення саму школу нагадують темносині стіни та  дошки для писання. На дошках пришпилені фото окремих відвідувачів та вечірок, що проводились у Пункті. Зі змісту фоток можна зробити висновок, що тутешні заходи обов’язково супроводжуються поцілунками та відвертими танцями.:) Складається враження, що це якраз те місце де на тебе ніхто не витріщатиметься,  тут доволі розкута обстанівка і кожен зайнятий своїми справами. Так, нерідко можна спостерігати студентів, які дочитують у цьому закладі свої екзамени.  Переважаюча маса відвідувачів –   молодь і дуже молодь:) (часом доволі неординарної зовнішньості та вбрання).  У барі всього кілька столиків: зо три - біля м’яких диванчиків та до п’яти високих столів навпроти –  біля барних вертушок без спинок. Були спроби розміститися за таким столом і великою ватагоюJ  Асортимент щоразу збільшується, але є переважно тістечково-закусочним: салати «для гурманів, типу сьомга-тунець» (4,50/100 гр), французький пиріг (4,20/100 гр), лаваші, багети, тости, млинці з масою різноманітних начинок (3-10 грн), немаленькі десерти та торти (обов’язково спробуйте штрудель за 3,80 грн/100гр!), кава в асортименті (від 2,80 грн), супер-гарячий шоколад (4,50), коктейлі (від 3,50 грн) тощо. Дегустувала майже все і була від смачненького в захопленні.J Але самообслуговування.

Вул. Шевська, 6 

Нехай Вас не вводить в оману багатообіцяюча назва - з центрового тут залишилось хіба, що розташування. Та справедливості заради скажу, що були і часи процвітання закладу в підвальному приміщенні з дзеркальними стінами та великим акваріумом. Принаймні окрема бенкетна зала була постійно винайнята і вас вітав адміністратор бару, який був особисто знайомий з клієнтами. Однак, заклад і нині не пустує – за рахунок невисоких цін тут «прибита» (звісно в переносному значенні слова) своя клієнтура.  Обслуговування – і нині не байдуже до відвідувачів. В меню все ще є багато чого, а серед спиртних напоїв можна знайти цікаві коктейлі.  А от колись приємно вражаючий інтер’єр «просить» модернізації. І надто багато столиків ускладнюють пересування по «Центру».

Клієнтура навряд чи відвідує бар для проведення романтичних вечерь, - «Центр» скорше згодиться для того, щоб перехопити чогось недорого нашвидкоруч.

вул. П. Дорошенка, 7 тел.: 74-33-61

Розташована "Цар-Кава" в старій частині міста біля Ратуші. Під кованим навісом у вузькому продовгуватому приміщенні відтворено атмосферу, що сприяє затишним теревеням:) Вишикувані в рядок під стіною столики підсвічуються світильничками. Кав'ярня умовно зонована на 2 зали. Із оздоб приміщення вирізняються хіба що мініатюрні картинки в кованих рамочках.  Цегляні арки, дерев'яна стеля, старий буфет, мідні труби-витяжки, зістарений штучно паб - все, що традиційно мало б бути притаманне кав'ярням окрім...вибору кави:)) Останнього разу можна було замовити тільки "еспрессо" та "капучіно", незважаючи на широкий вибір видів кави у меню. Представлено окреме меню з коктелями.  Обслуговує барменша. З попоїсти тут - канапки, салати, закуски. Зазвичай - достатньо люду інтелігентної зовнішності:)

Натрапити на цю глиняну мазанку зі східними віконцями можна у самому центрі міста, по вуличці навпроти Оперного.  Заклад розміщений у двох невеличких залах приблизно на 12 столиків. В дизайні відображена колоритна узбецька  культура – усе починаючи від стільчиків та закінчуючи стелею застелено тканними килимками, від чого складається враження домашньості, затишку. Світильники у кольорових колбах випромінюють приглушене світло. У стінах вироблені ніші з підсвіткюо в я ких знаходиться кухонне металеве начиння. В іншому дизайнери не заморочувались – шикарності не має бути більше аніж заведено в узбецьких поселенняхJ

Щодо основного надбання – кухні, вона як годиться - суто узбецька. В меню: манти, чебуреки, казан-кебаби, плови, вялена конина, шашлики, баранина у всіляких виконаннях та надцять невідомих пересічним львів’янам страв з автентичними назвами. В «Бухарі» подають кальян (30грн). Загалом ціни досить прийнятні для будь-якого відвідувача ресторанівJ Зазвичай у закладі багатолюдно. Деякі компанії не утруднюють себе вибором національних страв із меню і приходять сюди просто на пиво (по-моєму неподобство:) Особлива зручність у закладі – офіціант у національному строї з’являється по першому натискуванні кнопки виклику, яку залишають на кожному столі.

Вул. Фурманська, 6

тел. (0322) 444225

Центральна частина міста. Особливі прикмети  Корнера знадвору – кілька вікон-вітрин заставлених техногенними манікенами та телевізорами. Заклад розміщується у продовгуватому, як коридор  приміщенні та вміщує близько  17-ти столиків. У цій місцині найбільша у Львові кількість телевізорів на метр квадратний – одночасно можна спостерігати приблизно за 15-ма екранами. (Отож бо й дивно, що назвали саме спорт-кафе, а не телебарJ). Зазвичай, коли нема прямих трансляцій визначних спортивних подій показують відразу кілька різних каналів та вмикають музику. В інтер’єрі головна дизайнерська мисля – це канат, який можна спостерігати скрізь у кафе – на вікнах у вигляді футбольних воріт, на стільцях, на серветницях, на батереях тощо. На стінах кафе – шпалери невідомої природи в смужку.  Паб, столи, балки під стелею виконані з дерева зеленого кольору. Кольорова мозаїка з підсвіткою прикрашає стіни та паб. Світильники здається робили з дитячих м’ячів, абажури – з канату. Кафельна підлога.

У Корнері працює немалий штат офіціантів, які практикують на відвідувачах побратимське ставлення:) Готують нешвидко, але смачно. Щоб тут випити пива на двох з мінімальною закускою – необхідно викласти порядку 50грн. Асортимент страв – широкий, є з чого обирати.  Заклад не пустує, його часті відвідувачі – іноземці та молодь…і  переважно великими компаніями. Останнього разу в барі було досить прохолодно.

вул. Костюшка, 1, тел. 297-99-77

Городоцька, 187

Цей ресторан на природі знаходиться серед дрімучого лісу над озером у Наварії. Одноповерховий заклад з терасою, оздоблений декоративним каменем та вагонкою, треба знати де шукати, - по дорозі до нього не помічено жодного вказівника:)) Навколо «Сантіно» мінімально облагороджена ділянка з кількох альтанок та стежок з кам'яних плит. Решта – майже незаймана природа:) Ресторан розміщений у одній просторій (не то слово:)) залі на 15 столиків та з кількома входами. Хороше освітлення забезпечують вдень чисельні великі вікна з видом на озеро. З атрибутів дизайну запам'ятовуються дерев'яна вагонка на похилій стелі, пластикові склопакети, дві цегляні колони, зеленуваті стіни та модернові світильникі, зокрема, у формі їжачка. Можна обирати серед столиків з повним сервіруванням і м'якими стільцями та «бістровськими» столами з диванчиками й перегородками. Декор приміщення представлений вазонами з рослинністю, недіючим (принаймні на той час) каміном, нішами в стінах заставленими вазами. Однак, якщо на ремонт власники не поскупились, то на дизайнері інтер'єру зекономили:)) В закладі є телевізор та лунає негучна нейтральна музика. Готують по часу порядку 30-40 хвилин. Але смачно. Асортимент страв не надто великий, м'ясні страви обмежуються переліком на кшталт «шашлики-відбивні-стейки-крильця». Щодо цін - салати від 10грн, перші страви – близько 10 грн, другі страви – від 14грн/100гр, гарніри - 6грн. Контингент – той, що на власному авто, (інакше сюди не потрапити:))

 Львівська область, м. Наварія, вул. Шкільна, 10а 

(0322) 34-11-55

Одна зала на 11 невеликих столиків з великими вікнами та золотистою побілкою. Класичний фешенебельний дизайн доповнює висока підвісна стеля з ефектом приглушеного освітлення, ковані світильники на стінах, важка кована композиція з підсвіткою, оксамитові темні штори, картина у великій позолоченій рамі і на вході - скульптура а-ля «Венера». Радує і сервірування: на столах світлі скатертини, свічки, в вазах живі тюльпани, дорогий посуд. А ще тут зручні м'які стільці і меню в солідній шкіряній обкладинці:)) Обслуговують в Папероні «при метеликах». Зазвичай багато відвідувачів з студентського руху.:) Щодо цін: всі салати 10 грн, стейк 8- 10грн/100гр, млинці 2,50-4грн, морозиво 3,50грн, десерти - близько 7грн. В наявності звичайно є піца (а слона то і не помітили:)), а також натуральне капучіно. Працює кондиціонер, тому обирайте безпечні безпротягові столики;)

Львів, вул.І.Франка, 75
т.76-27-91

Невеличкий барчик з назвою «На Коперніка», розташований на куті першого поверху Львівського палацу мистецтв.  Заклад розрахований на 7-10 столиків розділених подекуди між собою дерев'янними перегородками. В інтер'єрі панує строгий класичний стиль - золотиста побілка, білі профілі на стінах, масивна люстра, світильники у вигляді підсвічників, картини..і нічого зайвого:)  У приміщенні відсутні вікна, тому навіть вдень світла не буде забагато.
Зате буде добре видно телевізор:)) 
Ціни невисокі  й відповідно меню звичайне: соки – 2,50, салати близько 6 грн, другі страви – від 10 грн, закуски – 5грн, десерти – 6грн. Клієнтури завжди немало, але класифікувати її неможливо...зрештою – як потрапите:)). Офіціантів аж забагато, як для такого обмеженого простору. Обслуговують швидко, але чайові собі відраховують самі:)
Загалом заклад  вочевидь нічим Вас не здивує, але й загрози збанкрутувати після його відвідування - не виникне.

Вул. Коперніка, 17

За кремезними дверима знаходиться ще невеликий віп-зал для бенкетів. Дуже гречна обслуга, та за відсутності клієнтури вона час від часу взагалі зникає з поля зору:). Кажуть, що в особливих випадках, на замовлення можуть продемонструвати відвідувачам навіть фолькльорну виставу.

Вул.Гнатюка,11.

тел.: 72-16-01

"Смачна плітка" - один з найпопулярніших  у молоді центральних барів Львова. Зізнання, що Ви там ще не бували може здивувати багатьох. Однак, побувати в "Плітці" нелегко - заклад завжди переповнений відвідувачами. Мабуть, тому там не надто швидке й місцями не зовсім приязне обслуговування - не встигають за натовпом. З особливих прикмет закладу - усі стіни розмальовані афоризмами на тему "плітки". Окрім читабельних стін Ви знайдете тут і книжки. Поговорюють, що раніше балувати клієнтів і періодичню пресою. Хоча, на мою думку, освітлення аж ніяк не сприяє процесу читання:)) Розміщується "Плітка" у підвальному приміщенні неправильної форми. Дещо тіснувата зала з куточковим пабом, скромні світильнички, полички з книгами, старезні дерев'янні столики та стільці, (деякі з столів - частини швейних машинок), асиметрія в усьому - створюють враження такої собі студійної недбалості.
Меню передбачувано звичайне, але далеко не з дешевих (окрім пива за 3,50грн). Клієнти - андеграунд, просунута молодь, джинсове студенство:)

вул. Курбаса Леся, 4, тел. 2403337

Напівпідвальне приміщення з невеликим вестибюлем та просторою залою з першого погляду нічим не відрізняється від своїх побратимів - харчевень кращого класу. Духу театральності та таємничості додають приміщенню оксамитові штори смарагдового кольору та безліч картин львівських художників. Поруч з великою залою -за ширмою-шторою знаходиться невеликий закритий куток з столом на кілька осіб. Мабуть, так виглядали в недалекому минулому місця зустрічей літературних товариств. Зазвичай тут бенкетують великими компаніями. Примітно, що у дизайні закладу відсутній будь-який кітч. Кухня українська, смачна. Готують достатньо швидко хоча і невеликими порціями:) Дивує відвертість місцевого обслуговуючого персоналу - без проблем назвуть страви, які варто замовляти. а від яких краще відмовитись. А ще в "Арт-млині" не заборонено палити - отож, вечір в тютюновому диму Вам забезпечений:) Ціни...вище середніх. Адже, те що "АРТ" не повинно бути дешевим:)

вул.Вербицького, 5, тел. 72-94-02

Драсть дорогие читатели :) (Это я в образ писателя вхожу, так что не судите строго). Расскажу я вам про заведение Львова, которое носит название «Золотий вепр». Сам бар расположен в центральной части города, чтоб не быть голословным, - на пл.Рынок, дома вот жалко не помню. (авт.  пл. Ринок, 17, тел.(0322) 726794) Так как парнишка я не местный, тобиш не львовянин, это заведение мне показала любимая моя девушка (только не говорите ей,  что я так написал - сохраним это в тайне :)).

Итак, представьте! Вы входите под арку и в конце недлинного коридора Вы видите массивную деревянную дверь. Именно она отделает вас от эпохи герцогов и королей, от гротеска и величия Средневековья. Ну что ж родные, делаем маленькое усилие рукой (только парни, я вас прошу, - не опошляйте :)) и попадаем в мир сказки. Бар состоит из двух залов: для того чтобы пройти в малый зал нам необходимо преодолеть винтовую лестницу, большой зал расположен сразу за маленьким. Массивные, тяжёлые (сам убедился, когда пытался подвинуть поближе к столу :)) стулья с высокими спинками и удобными подлокотниками эпохи Возрождения оббитые кожей, гвоздями в два ряда с большими латунными шляпками которые создают своеобразное орнаментальное обрамление, столы выполнены в том же стиле - эпохальном и умиротворяющем.

Вітаємо Едіка з перемогою у конкурсі “Mій RELAX”!
Хочеться відмітити серйозність підходу до написання огляду (найоб'ємніша робота), щирість викладу, індивідуальний стиль та безпристрастність в оцінці закладів:) Дякуємо усім хто брав участь у конкурсі - Ваші роботи ми розміщатимемо на Relaxi і якщо вони завоюють особливу прихильність відвідувачів сайту - хто зна, може ми зустрінемось на наступному львівському концерті:)
Едік отримує 2 квитки (5 ряд, партер) на концерт  Beatles від  «Віртуозів Львова» у Львівській Опері, що відбудеться 1 березня 2005року.

Огляд Переможця! (читайте та насолоджуйтесь:)

Так, так, так……………
Сезон настал? Осень пришла? Все приехали в город? Подготовились к учёбе, борьбе с преподами и сессионной головной боли? Прекрасно…… Равняйсь! Сми-и-и-и-и-рррррно!
Студент! На «первый-второй» рассчитайсь! Стряхни с себя пыль и печать интеллекта с лица, они тут никому не нужны. Нас ожидает другое, маленькое, но ответственное поручение! Мы будем отдыхать! Спрашиваешь где и как, и за какой? Ха! Студент……. Вот этим мы и займёмся с тобой. Дядя поведёт тебя по славному граду Львову, стоящему на берегах бесславно ушедшей в коллекторы реки, в поисках «поколбаситься» подешевле да покруче, иначе никак, иначе наш брат начинает хиреть и грязнуть в пороке. Так что жду тебя в 18.00 вечера. Начнём с пива……….
Вот так начинается новый учебный год. Студент ломится в город. В поисках общаги он стаптывает ноги, збиває роги, и, полностью обессилев, умирает в аудитории. А где ж тут счастлив будешь? Где, я вас спрашиваю?! Надо ж силы восстанавливать, учебники читать…. Ой! Занесло меня не туда…. Надо пива выпивать, да побольше, да чтоб повеселее! Чем ему может помочь наш чудесный город? Где найти в нём приют? Давайте посмотрим……

Знаходиться неподалік центра поблизу обласного МВСУ.
За фешенебельним входом - ресторація на кшталт «чекістської»:). Так наприклад, вже на східцях закладу Вас зустріне  швейцар-розвідник з тих хто «клієнтів знає «в лице»:)) В закладі запропонують розміститись за вибором в загальній залі або залі для закритих  вечірок. З опису однієї - жовтуваті стіни, білі чохли на високих стільцях, велике дзеркало на стіні, декоративні підвіски та текстильні аксесуари, які загалом створюють враження хіба що розрізненості якщо не  несмаку. Довжелезні столи буцімто напрошуються на бенкет або на товаришування «столами».

У меню приємний вибір глінтвейнів (коктейлі на основі гарячого вина), щоправда варто пересвідчитись про їх  наявність. Кухня цікава, відбірна. Готують довго але на славу. Порції – козацькі. Однак дешево не буде.
Звання «Закуска року» присудила  конвертам лососевим з тунцем.

вул.Листопадового Чину, 3
тел.(0322) 741033

  Колишнє «Палермо» змінило дизайн на користь такої собі ілюзії казкового лісу. Насиченість різноманітними предметами інтер’єру на сантиметр квадратний площі вражає:) Величезні крислаті штучні дерева зустрічають Вас вже у коридорі та присутні у кожній залі по кутках. До речі, приємно коли у закладі є гардероб віддалений від кухні на кшталт цього. Стіни покриті штучним трав’яним покривом, переплетені плющем та оздоблені ліхтариками «під старовину», важкими рамами та пейзажами різними за стилем та виконанням.  Стеля представляє собою міні-небо з хмаринками та випромінює денне світло. Барна стійка з кам’яних брил посеред зали є одночасно і акваріумом з декоративними рибками. М’які диванчики біля стін, зручні стільчики, білосніжні скатертини та  приємний обслуговуючий персонал переконали затриматись тут надовго.

  У закладі здається розважають відвідувачів живою музикою, про що свідчила наявність відповідної апаратури та специфічного освітлення, яке довершило вінегрет інтер’єру приміщення, (як дізналися пізніше - виступає дует «Поклич»):). Ціни вище середніх: на салати – від 15 грн., на другі страви - близько 20-25, морозиво – від 5грн. Кухня відмінна. Простору достатньо і для великих компаній, яких однак буває небагато.
Вул. Ів. Франка, 35. тел.. 76-20-51

Такий собі малобюджетний варіант Вероніки. :) Дві вузькі зали.  Близько один від одного розташовані столики з стільницями «під мармур» та м’якими стільчиками з металевими спинками. Приміщення не радянське, оновлене з підвісною стелею. Чисто. Самообслуговування. Постійна метушня:)
Прихильність у клієнтів заклад дістав завдяки широкому асортименту преміум-тортів по порівняно низьким цінам від Львівського хлібокомбінату (на двох за смачну випічку з чаєм можна заплатити 20 грн.) Таку продукцію не соромно подарувати і за візиту до гостей. Від себе можу порадити торти - Райську вишню та Тропіканку (45-70 грн за торт в залежності від ваги).
Особливо манерних попереджаємо: по-перше, в закладі - протяги, по-друге - студентський контингент нерідко вживає ненормативну лексику – тут можна збирати матеріали про студентське життя в гуртожитках:) Зате заборонено палити.

вул.  Дудаєва, 16

  Неможливо побувати у центрі Львова і не помітити споруди з великими вікнами, обширною терасою на 2-му поверсі з видом на місто та зручними літніми столиками в сезон. Кажуть, що кав'ярня має 170 - річну історію. Заклад має два входи. Безпосередньо з проспекту Свободи Ви на вибір потрапите до одного з 2-х залів ресторану з помірно вишуканим класичним дизайном, який характеризують: світлі тони, кришталеві люстри, арочні переходи, витончені різьблені сервант та фортепіано, маленькі акуратні столики, картинки освітлені бра. Присутнє сервірування столів. Запропонованими стравами в меню можна перебирати - від українського борщу до запечених креветок та екстремальних салатів. Великий вибір добротної кави. Ціни високі. Вишколені кельнери.  Відвідувачі – заможне панство:).

Бронзовий «Бравий Швейк» розкурює люльку на вході «інакшої» Віденської: більярд посеред зали, та зовсім  простенькі столики  по периметру біля вікон. В холодну пору там було зимно. Однак може комусь там зігрівають душу низькі ціни та нормальне обслуговування. Клієнтура тут не піддається класифікації,  надто «різношерста».  

проспект Свободи,12 , тел. 72 20 21

 http://www.wienkaffe.lviv.ua/

  Бар у виразній будівлі на 2 зали – загальну та закриту бенкетну. Паб на усю довжину бару, підвісна стеля, картинки на стінах, телевізор. Щодо інших дизайнерських штрихів - штори та скатертини кольору бордо, жовтуваті стіни, біла деревина, - звідси й  деяка не узгодженість в  присутній загальній кольоровій гаммі. Кондиціонування інколи залишає бажати кращого.

Людські у відношенні офіціанти:) Добротне сервірування. Готують достатньо швидко та смачно. Асортимент страв широкий й по цінам близький до «золотої середини», щоб забезпечити собі представницьку публіку.

Незважаючи на те, що заклад не є чимось видатним,  цілком може задовольнити клієнтуру з абсолютно різними пріоритетами .

вул. генерала Чупринки, тел. 47, 35-13-83

  Чепурна кав’ярня на три невеличкі приміщення, що знаходиться в центрі старого міста, у маленькому дворику.

  Приглушене світло, простенький дизайн в пастельних тонах, столики без скатертин, дерев’яні стільці.  Предмети інтер’єру складають на стінах: кавомолки різних поколінь та невибагливі картинки. Меню специфічне: лише кільканадцять (більше 30-ти) видів кави та інших гарячих напоїв, соки-води, солодощі. Кава вартує від 4 грн до 28 грн, тістечка: від 3,50 до 6,50грн. Заборонено палити та розпивати спиртні напої. Самообслуговування. Замовлення готують швидко, працює три бармени. Спостерігається постійна жвава «міграція» різних верств та поколінь населення:). 

  Рекомендації: справжнім шанувальникам кавового смаку та запаху:)

м. Львів, Катедральна площа 6

Тел:  (032) 2975675, (0322) 727283

Назву закладу запозичено від одностатусного Політехнічного навчального закладу, на аудиторію якого розраховують з-за сусідського розташування. Являє собою суміш піцерії, бару та клубу. Перше, - тому  що найпопулярніші страви: піца та картопля фрі, друге – продають алкогольні напої та присутнє обслуговування, яке представлене кількома офіціантками, третє – наявність більярдного залу та музичного автомату (хтось пам’ятає коли він ще працював?). 

Бар розміщується у кількох приміщеннях 1-го та підвального поверху. Інтер’єр підвалу з натяком не то на древність, не то на в’язничність – стіни з рудої цегли, простенькі світильники в рядок без абажурів, дерев’янні столи та стільці. На додаткові дрібниці–аксесуари у дизайнера  мабуть не вистарчило натхнення – додатково приміщення нічим не облагороджували:)). Зате багато простору і не надто близько  стоять столи.  Заклад ніколи  не пустує. Часто-густо тут табачна завіса та голосні розмови довкола. Зрештою, панує звична атмосфера студентського братства.

вул. Степана Бандери, 47

Маленьке приміщення на 2 зали – паб та ресторанчик.  Знаходиться у «вірменській» частині старого центру. Представляє собою кам’яницю з арочною стелею та теплим освітленням. Важкі різьблені м’які стільці, оригінальний кам’яний фонтан на фоні величезного однойменного меча з підсвіткою. У колористиці переважає жовто-багряний. Дещо гучно вмикають музику. Бармен...Респект! Скільки пафосу з того, що він Бармен!:) Зате обслуговування нічим не дивує:(  Дорого. Поважно. Контингент, зокрема у пабі, скоріше непередбачуваний.

Рекомендації: Ідеально підходить  для проведення закритих бенкетів кількістю 20-30 осіб.

вул. Вірменська,1а, тел. 297-55-74

  Невелике приміщення, що знаходиться у старій будівлі з великими вікнами. Дух ресторанності у важких шторах, бордових скатертинах, декоративних свічках на столах.  Однак за масштабами судилося бути таки кав’ярнею.  Притримуються українського стилю. Зовсім небагато столиків. Скоріше прийнятний рівень цін та україно-європейське меню. Обслуговування під час відвідування не мешкалось й офіціант вів себе невимушено та шанобливо. Відвідувачі мабуть постійні, з найближчих кварталів, переважно статечні та не надто гамірні.

Рекомендації: романтична вечеря «при свічках» тут Вам забезпечена.

вул. Пекарська, 24, тел.: (0322) 75-12-88

  Інтер’єр кафетерію за задумом мав би відобразити атмосферу, що панувала десь у 30-х. Як це вдалось дизайнерам, пропоную оцінити кожному для себе.

  Майже центр. Кілька суміжних залів. Зазвичай тут спокійно, розсіяне освітлення. У музичному супроводі переважають балади. Не претензійні жовті стіни, дуже давнішні чорно-білі фото, які можна спостерігати ще й на скляних столах поряд з старезними афішами чи то публікаціями чомусь польською мовою, ленінські стільці (даруйте за порівняння, але саме на тих картинах такі бачила:)), на підвіконні – величезних розмірів прапрадід теперішнього радіо, щось на зразок бабусиних фіранок на вікнах. Щодо столів – є й такі, що опираються на основу старої швейної машинки, тому не дивуйтесь рухомим педалям під ногами. Обслуговування – не поспішне. Зазвичай повно народу різного віку, благо столиками не густо заставлено. Меню – повне. Усе тут швидше дорого, ніж дешево:)

вул. Грушевського, 9, тел. 72-24-58

  Знаходиться ресторанчик у дворику старого міста неподалік від центру. У пабі зустріне Вас привітна обслуга в "метеликах" та фірмовому одязі. Інтер'єр закладу витриманий у рожево-бордових тонах. Штрихами оформлення можна охарактеризувати так: стіни обшиті деревом, важка люстра, арочна стеля, вишиті серветки на столах, позолочене сервірування. Спокійне освітлення та негучний музичний супровід. На замовлення великого банкету не варто розраховувати - у закладі лише кілька столиків в одній залі. Особливо романтичними є столики "на двох" біля вікна:) Вибір страв досить широкий: від крем-супів до десертів. Пропонують збірні асорті "до пива", м'ясні,овочеві, в ціні 15-35 грн. Пиво, чай, кава - від 5 грн. Контингент протягом вечора досить помітно змінювався, але загалом відвідує молодь сім'ями або парами. Рекомендації: от де можна пофілософствувати у спокійній атмосфері:)

вул. Рогатинців, 43

  Назва закладу виникла не завдяки богемній клієнтурі і аж ніяк не означає, що у цих стінах Ви знайдете галереєю мистецьких творів. Визначальним у найменуванні стало місцезнаходження, а саме - на площі близько відомого ярмарку (чи то базарчику) народно-культтоварних надбань, посеред прилавків з картинами, аплікаціями, вишиванками, розписними виробами з дерева, біжутерією та іншим начинням не практичного призначення:) Літній майданчик, як багацько аналогічних, не вирізняється охайністю хоча і відгороджений клумбами від точок продажу. Сам “Вернісаж” невеликий, з скляними стінами, щільно заставлений простенькими столиками та з перемінною якістю обслуговування. Для частих відвідувачів (студентів) є автомат гри “Дарц”. Переважно багатолюдно. Невибагливе меню. Недорого. Накурено. Гамірно. Рівень, такої собі, популярної в народі закусочної.

Пл. Вічева,1. тел. 74-40-00

  Підвальне приміщення майже у центрі. Хто не знав, “міраж” виявляється зовсім білий :) Контингент одного дня відвідування був надзвичайно цікавий – самі, (без нагляду!) чоловіки:) Ба, не знали, що збираються і тут дивитись футбол по телевізору. А взагалі, невеличке приміщення, приємне спокійне освітлення, ілюмінація, дерев’янні стільці, небагато таких самих столів та...фортепіано. Наступного разу у закладі ми застали творчу обстаканівку з застосуванням по призначенню музичного інструменту та наспівуванням відомих хітів, таких як “Зайці” з к/ф “Діамантова рука”. Браво!- весело і пристойне виконання! Ціни середні і вище:). Меню звичайне. Обслуговування – без скарг наразі.

вул. Князя Романа, 26, тел. 296-55-48

  Центр. Заборонений проїзд на площу. Вхід через кантор та магазинчик. Окремі приміщення на 1 і 2 поверсі.

  1 поверх: Якщо у присутніх асоціації виникають з середньовіччям, то як мінімум – небагатим. Дерев’янний глухий балкон (нерідко зачинений), високе приміщення, стіна оформлена на кшталт прилавка, з обслуги – 1 бармен. Небагато столиків посеред зали. Простенькі скатертини, невибагливий посуд, цукор приносять окремо. Схоже, що клієнтура дійсно з блукаючих (не обов’язково лицарів:)), так як ціни невиправдано високі для такого рівня закладу. Плюси? Центр і вільні місця.

  2 поверх: 2 Зали. Особлива прикмета: завжди накурено, так якби тут збиралась спільнота захисту курців. Відповідно відсутнє кондиціонування. Але часто проблема - застати вільні місця. Невисокі приміщення з густо заставленими столиками та невеличкими віконечками з вітражами. Декоративний фонтан на стіні. Невідсортований контингент:)На підвищенні за перегородкою VIP-столики під замовлення. Їх необхідність та винятковість залишається наразі загадкою для відвідувачів. Шкода, що не перевіряють відповідність назви стилю:) Рекомендації: прихильникам закусочно-десертного меню, так як кухня на диво не претензійна й недешева.

пл. Ринок, 25

  Літні столики майже у центрі (початок пр. Чорновола), над дорогою, бар. Окрім рідко працюючої визначної пам'ятки – міського фонтану біля закладу поставили декоративний фонтанчик з пальмою. Однак пластмасові столи неподалік та не першої свіжості парасолі над ними стирають начисто естетичні наміри господарів:). Часом у вихідні запрошують музичні гурти, які виконують естрадні хіти на рівні “як вміємо”. У закладі – камін, паб, телевізор. Зазвичай накурено та гамірно. Маєте змогу спостерігати за навколишнім світом через скляні стіни бару. Тут відсутній калькулятор, отож приносіть з собою:). Кухня смачна, недешева. Рекомендації: бувають у закладі раки!

пр.Свободи, 6, тел. 72-70-93

  Студентська забігайлівка в центрі міста з репутацією найсмачніших млинців у Львові. 2 зали: одна - монументальна з великою кількістю столиків і друга – маленька. Пристойний вигляд закладу з непоганим ремонтом, якщо закрити очі на дешеві фіранки та меблі. Фірмова страва коштуватиме Вам тут 1,80 або 2,25грн (в залежності від підливи), щоправда останнім часом були скарги, що млинців не було. Чанахи -до 7грн, десерти-до 4грн, чай –1грн. Кремпує тут посуд – горнятка потемніли від часу, ложки – алюмінєві. Зате завжди багато відвідувачів – подиноких, парами та великими компаніями. Самообслуговування.

Рекомендації: можна підкріпитися перед переглядом фільму поруч - у Копернику:)

вул.Коперника,9 тел.724082

  Новенький заклад в центрі міста. Ясрава ознака знадвору – бордові дерев’яні панелі закладу. Внутрішній інтер’єр також виконаний з червоного дерева, такої ж підвісної стелі, фотографій у рамках в стилі 70-х, дерев’яних столів і стільців; образ – старого, солідного, помпезного та вичурного ірландського пабу. Офіціанти у відповідній манері вічливі хіба не говорять:”вівсянка, сер!”:) Здивувало, що рахунок приносять просто на блюдечку...саме так по-ірландськи? Вечорами багатолюдно та гамірно. Виступає скрипаль. Акцентують у меню на ірландські віскі, коктейлі та каву. Однак представлене меню повне - від закусок до десертів. Ціни звичайно кусаються:)

вул. Рогатинців, 12

  Якщо львівські заклади Вам уже затісні, є екзотичний варіант – ресторан у лісі! Скляна стеля куполом, декоративні колони, скляні стіни з видом на ліс (ще не зовсім облагородженим), щось на зразок тераси з сходами і підсвіткою. Вмістимість – 50 місць. Зазвичай малолюдно. Суцільне зазеленення, живий крикливий папуга, -загалом складається враження оази. Ще одна особливість: стіна відвідувачів:), - усі відомі гості залишали тут свої фото, афіші з автографами і таких зібралось немало, в т.ч. – Повалій, Меладзе, Ані Лорак, Петриненко, і т.д. Достойне обслуговування і звичайно високі ціни. Асортимент страв дещо обмежений, принаймі стосовно м’ясних страв, але кухня смачна.

с. Брюховичі, вул. М.Балабана , 5; тел: (0322) 59-51-8.

  Тьма на метр квадратний декору та аксесуарів в стилі рококо : ковані перила, дзеркальні аплікації на стінах, драпіровки, фігурні колони, багаторівнева підлога, дубові полички, як прикраса - фортепіано, багато столиків. Плюс балкон та підвальне приміщення. Це справжня кав’ярня, яка надає перевагу в кухні кавовим сумішам та десертам до них (в основному сирним). Калорійно. Дешево, як для центру. Рівень цін на каву від 3грн, на десерти – від 6грн. Широко представлені алкогольні коктейлі в ціні від 8грн. З закусок - канапки. Представницькі і водночас товариські офіціанти. Відвідують переважно студенти, тому завжди накурено, гамірно, багатолюдно і всі передумови для нових знайомств:). Не завжди можна знайти вільні місця.

Вул. Ковжуна. 4, тел.  72 68 40

  Які б Ви хотіли ще побачити коментарі?:) Вже на стоянці у Вас перепитають куди направляєтесь. Помпезно, вічливо, надто дорого. Казино. Ресторан на 6-му поверсі, по львівським міркам - величезний. Кольорова палітра в дизайні, як на мене, наганяє сум. Малолюдно. Зразково для великих бенкетів. Ми замовляли його для корпоративу на 200 осіб. Мінус - на стільки людей розташовують столи так, що з-за колон певній частині запрошених взагалі не видно сцени. Кухня європейська, смачна. Обслуговування – по всім канонам найкращих закладів! Щодо бару - претензійний, невеличкий, затишний. Однак сумніваюсь, що навіть туди Вас пропустять в кросівках:)

вул. Матейка, 6; тел: (0322) 97-10-21

  Згуба для бажаючих схуднути та вмісту гаманця!:) Наразі найбільш видатна крамниця солодощів у Львові! Також це 2 зали під кафе-ресторан, і літній майданчик (щоправда біля дороги). Центр. Невеликі приміщення оздоблені позолотою під класичну цукерню. Чепурний обслуговуючий персонал. Частенько приходиться постовбичити у черзі. Нерідко – нестача вільних місць. Постійно зайнята парковка. Основний контингент – заможні сімейства та купа дітвори! Асортимент випічки вражає – від пиріжків та корзинок з фруктами до тортів на замовлення будь-яких розмірів! Стандартних розмірів нестандартно смачнючий тортик коштуватиме Вам в середньому 200грн. В ресторані ціни в межах 180 грн за шматок м'яса, отож клієнтура завжди видна. :) Тістечка також запаковують зручно для транспортування.

Дружити з Веронікою чи ні – вирішуйте самі:))!

пр. Шевченка, 21. тел. 297-81-28

  Простора кав’ярня на Чайковського. Акуратний затишний, хоча і посередній дизайн, незручне розташування столиків. Симпатичний обслуговуючий персонал. Зовсім недорого. Майже центр, але зазвичай малувато клієнтури, що... дивує. Можливо нема у закладу родзинки чи не позиціонують себе конкретно, (а на загал працювати важко, - усім не вгодиш)? Хтось з відвідувачів може буває частіше та бачив інакшу ситуацію? Наразі рекомендую для великих студентських компаній та заходити “на морозиво”.

вул. Чайковського, 25, тел. 79-86-88

Ресторан, бар, мотель, плетені столики. Симпатичний двір в національних традиціях (плюс - бруківка:)) з різьбленими воротами, альтанкою. Велика ресторанна зала. Інтер’єр – кольорове асорті декоративної штукатурки та ілюмінації. Напівтемрява, свічки на столиках, повне сервірування. М’які кутки та стільці. Кухня та обслуговування – без претензій. Вдалі м’ясні страви, відмінно фірмова - курячий шашлик. Ціни на диво - високі, на рівні кращих закладів Львова. Ввечері – жива музика. Репертуар – від народних українських до блатних російських, по замовленню. У вихідні – досить багатолюдно. Мінус – контингент. Хто в ці “кущі” тільки не залітає:) Так би мовити люд - випадковий. Рекомендації: Добиратися тільки на авто.

с. Липники,Пустомитівський р-н (по Стрийській трасі), тел (0322) 298-07-94

Основна відмінність малопримітної кафешки – додаткові приміщення у підвалі та на балконі з прокатом CD-, DVD- та відеокасет. Дизайн – скляні двері, дзеркальні шпалери та стеля. Малувато місця, а відтак і незручно підходити до невеликих столиків. Іноді дратують тут і перетяги знадвору, тому намагайтесь не займати столики навпроти дверей. Але, такі мелодії, які вмикають тут Ви не почуєте ніде. Недорого. Меню – закусочне. Рекомендую гарячий шоколад. Терплячий обслуговуючий персонал. Контингент тут давно “устаканений” (постійний, простіше кажучи:)). Полюбляють сюди на каву забігати творчі люди “кому за 35”.

вул. Пекарська,1с. тел. 75-69-86

  Локальний (бо зазвичай клієнтура з району пл. Ринок) барчик. Знаходиться в старій частині центру. Не примітний дизайн, з дерев’нними балками на стелі та невеликими столиками. Відвідують переважно студентські компанії. Приготують смачно (наприклад рибу), хоча не швидко. Недорого. Широкий асортимент напоїв. Приємний сервіс. Високі відвідувачі, майте на увазі - приміщення на балконі темне і низьке!;)

вул. Ставропігійська, 9.тел. 72-65-21

  Центр. Літні столики (зовсім вже близько біля дороги). Приємна львівська кав’ярня з відьмочками на стінах. Принаймні донедавна ці іграшки там висіли. 2 поверхи. Обережно – гвинтові сходи з поганим освітленням! Дизайн в стилі національному українському – вишиванки, розписні тарелі на дерев’яних стінах, глиняний посуд. Невеликі столики. Ціни – вище середніх. Контингент зазвичай – не гамірний.

Рекомендації: місце зустрічі “по справах” .

пл. Соборна,2а, тел.79-88-78

  Через темний, довгий, вузький коридор Ви потрапите в напівтемне невеличке приміщення... Але насправді тут цікаво. Дерев’яні столи та стільці, свічки, богемна аура та незвичні дещо автентичні мелодії. Кухня складається з закусок, але гарячі канапки та ковбаски тут неабияк смакують. Рекомендую з напоїв спробувати морав’янку- це коньяк на журавлині, любителям міцнішої випивки- медовуху:)

вул. Руська, 4

  Дизайн – художні розписи стін та скульптурки. Пишно та затишно. Ресторан. Паб. Приємне освітлення та обслуговування. Окремо – зала для некурців (так як там не поставили витяжки:)). Довгенько готують, однак не зле. Повечеряти можна за 50-60 грн з особи. Раджу – салат“Елен” з авокадо. Зазвичай небагатолюдно. Розраховано на старший та іноземний контингент. Рекомендації: Остерігайтесь екстравагантних салатів - деякі з них нічим не відрізняються від звичайної нарізки овочів та фруктів:)

вул. Сербська, 6.тел. 72-77-50

  Майже центр міста. Мінус – нема поблизу парковки, а посеред вулиці знімають номери з авто. Бар, столики на на території садочка бару, великий екран (там же) для перегляду основних спортивних подій, закритий зал для бенкетів. Користується популярністю, тому переважно - багатолюдний. Контингент в основному поважний. Завжди радує кухня – готується по-домашньому. Рекомендації: шумний, але very пристойний заклад для Вашої компанії.

вул. Зелена, 2. тел. 76-21-76

  Ресторан, столики під накриттям. Плюси – знаходиться в старій частині міста (центр), мабуть на перетині усіх екскурсіних шляхів. Тому на дешевизну не розраховуйте. Натомість Вам забезпечені хороші манери в сервіруванні та пристойне обслуговування. Зал невеличкий. Кухня – добротна європейська і наразі щедрими порціями. Рекомендації: Для прикладу подібні ресторанчики часто зустрічаються у Польщі в старих кварталах. Вибір за Вами.

пл. Катедральна, 7. тел. 297-80-22
10:00-23:00

  Рудно, Львівська обл. Ресторан, дискотека. Світлодіодний новенький модерновий інтер’єр. Кухня – домашня, на совість. Велика зала та додаткове приміщення на 4 столики (приблизно) під бенкети. Вмикали музику по бажанню на замовлення. На дискотеку на жаль, не дочекалась. Танцювальна площадка – не вельми велика. Були проблеми з витяжкою в бенкетному залі. Рекомендації: варто побувати, але таксі туди Вам обійдеться по мінімуму 30 грн.

смт. Рудно, вул. Володимира Великого, 3а. тел. 297-95-73

  Старий центр. Підвальне приміщення. Кам’яна арочна стеля, залізяки на стінах, важкі стільці...голова вепра:). Основне достоїнство закладу – м’ясні страви по–домашньому. Розраховуйте на те, що готуватимуть довго. Але шкодувати не приходилось. Порції серйозні, розраховуйте сили:) Десертів тут нема! І знайти вільний столик ввечері на вихідні іноді не реально. Контингент - в основному гості міста. Ціни для такого закладу - прийнятні. Повечеряти можна за 30-40 грн з особи. Рекомендації: спробуйте нетрадиційну свинину в пиві. У вихідні столики замовляйте завчасно.

пл. Ринок, 17. тел. 72-67-94,вул. Дрошенка, 77. тел. 40-34-94
10:00-21:00

  Розташований в центрі міста на 5-му поверсі. З кількох величезних вікон відкривається безподобний вид на Львів. Щось на зразок фаст-фуду. Мінус – самообслуговування та велика кількість столиків, які потрібно оминати. Плюс – невисокі ціни та велика карта алкогольних напоїв. Досі навіть елітні напої не розбавляли! :) Щодо кухні, основна страва - різноманітні стейки. Відповідно контингент - різноманітний, але більше студентський.

 Рекомендації: пропоную усім хто не боїться висоти і самообслуговування!:)

вул. Шпитальна, 1

  Недалеко від центру міста. Мінус – невеличка парковка. Плюс – її охорона. Заклад з претензіями на елітність. Цьому відповідає золочений інтер’єр в дзеркалах, хороший сервіс і ціни. Щодо мотеля – пропоную залишати інфо, тим хто там був. Приват кімната з стриптиз-танцями - без коментарів, ( можливо комусь ОЦЕ там подобається). Рекомендації: не знаю наскільки затишно буде тут самим представницям жіночої статі :)

вул. І.Франка,73. тел. 76-12-51

  В старій частині міста. Кичливо та поважно, як у справжнісінькій цукерні. Ті хто бачив хоч одну – зрозуміють. Зали невеличкі. Дизайн витриманий у червонясто-золотих тонах. Якщо обмежетесь кавою та одним тортом, то запросто владетесь в 20грн. Однак вибір не завжди виправдовує назву. Зате смачно.

Рекомендації: вибирайте на вітрині, так як не усе, що у прайсі є в наявності.

вул. Староєврейська,3. тел. 74-09-49  

http://www.galbusiness.com.ua/cukiernia/

  Насправді елітний ресторан. Центр міста, працює цілодобово, стоянка, швейцар, червоні килими. Інтер’єр - дерево та шкіра. Велика відносно площа, вид на центр Львова та відміний сервіс (ще б пак, зазвичай обслуговуючого персоналу більше ніж відвідувачівJ). Смачна європейська кухня. Цікава карта алкогольних коктейлів. Ввечері - жива музика. Окрім ресторану працює - казино, паб та стрип-бар. Щодо останнього – мабуть найкращі дівчата, які працюють у подібних закладах Львова.

Останні помічені події:

– Розіграш автомобіля Audi та інших лотерей поміж завсігдатаями казино та ресторану. Швецький стіл був на висоті. Не по львівськи виглядав достаток страв та напоїв на кількох столах... Конкурси часом дивували своєю невибагливістю і простотою. Призи, гроші сипалися весь вечір. Складалося враження, що знаходишся у країні дурнів (при чому у кращому розумінні цього слова). Розважальна частина складалася з циркових виступів та натільного арт розпису.

– Зустрічі з командами КВНу (в періоди перебування КВН-щиків у Львові “Спліт” зазвичай є їхнім спонсором). Рекомендації: маєте забагато грошей? відпочивайте тут на вищому рівні! Не забувайте питати про актуальні акції. Можете замовити зал для бенкетів. (До речі – фейс контроль, у нетверезому стані - не прорветесь:)

пл. Міцкевича, 6/7.тел. 242-22-00
цілодобово

http://www.split.lviv.ua