28-29 травня о 18 годині в театрі ім. М. Заньковецької відбудеться вистава «Солодка Даруся», за однойменним твором лауреата Шевченківської премії Марії Матіос. Роман «Солодка Даруся» - драма на три життя розповідає про буковинське село до- і післявоєнні роки. У творі виведено галерею народних образів, кожен з яких по своєму унікальний. У центрі уваги – нелегка доля дівчини Дарусі від народження до зрілого віку. Це вражаюча, приголомшлива розповідь про безпощадні жорна історії, людське зло і незнищенне добро водночас, про природну толерантність людей різної крові і націй у часи історичних катаклізмів та про незбагненні пристрасті маленького серця.

І 2005 рік для київської письменниці Марії Матіос, як і для львівської літературної агенції «Піраміда», залишився «зоряним»: «Солодка Даруся» стала «кращою книжкою року», здобула Національну премію України імені Т.Шевченка, визнана найкращою художньою книжкою останнього 15-річчя, яка вплинула на український світ.

Далі було чотири видання цього роману, загальний наклад якого ось-ось добіжить ста тисяч примірників.

«Солодку Дарусю» перекладено російською мовою і презентовано в Москві, де критика розглядає її «як важливу репліку в російсько-українському діалозі». На черзі – вихід книги сербською та англійською мовами, частина роману перекладена мовою ідиш.

А далі була інсценізація роману на сцені Чернівецького обласного музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської.

«Після прем’єри «Солодкої Дарусі» за кулісами плакали актори. Переповнений зал театру стоячи аплодував понад 20 хвилин», «На прем’єрі Марічка Матіос переконалася, що Чернівці її люблять не менше, ніж Львів і Київ», «Солодка Даруся «зірвала» не тільки Чернівці, а й Черкаси» - такими були відгуки української преси на театральну версію «Солодкої Дарусі».

Львів стане третім після Чернівців і Черкас обласним центром, де 28-29 травня глядач зможе побачити «Солодку Дарусю».

Як вважає сама Марія Матіос, «кожна інтерпретація цієї великої людської драми, якою насправді є моя «Солодка Даруся» - це самота кожного глядача перед безоднею своїх власних роздумів про життя і його цінності. А самота зі своїми думками схожа на самоту людини в церкві перед образом Божим».