|
|
|
Обличчя ресторанів Львова / рейтинг персоналу lvivgirl | 05 Грудня, 2008 13:26 Огляди MyRelax так чи інакше містять інформацію про інтер’єри закладів, їх точки диференціації, меню та безпосередньо смакові властивості страв. І це справедливо, адже через ці елементи ресторатори намагаються донести свої ідеї, створити потрібний образ, близький їм, презентувати свою індивідуальність. А потім читають відгуки про своє творіння і обвинувачують редакторів у необ’єктивному відображенні закладів. Чому один заклад відвідувачі сприймають по-різному – чи дійсно в нього люстри золотіші, а інгредієнти заморськіші, не з того самого МЕТРО? Чому одні його обожнюють, другі просто лають – адже рекламувки чітко описують чого від нього слід чекати…чітко, та не зовсім. Вони не враховують найнепередбачуванішого, найпомітнішого елементу – персоналу… Саме обличчя людей з обслуговуючого персоналу є обличчям закладу. І зовсім не те, що хоче відобразити власник. Він може бути прихильником надздорового способу життя, а офіціанти найбільшу частину свого часу палитимуть попри ресторан. Він може бути ввічливим як сама англійська королева, здатна пожертвувати всіма канонами етикету лиш би гостю було комфортно, – а підібрати таких же людей в офіціанти, оцінюючи їх поведінку при власній ясній присутності – навряд чи зможе. А обслуговуючий персонал таки демонструє своє власне неакадемічне ставлення до гостей закладу. Що зрештою не дивно, бо його уявлення про культуру чи гостинність формувалося не в Оксфорді, а в кращому випадку у невеликому консервативному містечку – тб-серіалами про "попелюшок".
Звідси і статистика статечного обслуговування у львівських закладах, яка більш ніж скромна – відмінне обслуговування зустрічається в закладах міста, які можна порахувати, певно, на пальцях однієї руки. Ви ніколи не задумувались чому з немалими вкладеннями у цей бізнес в нас нереально зустріти ситуацію коли на обід до закладу потрібно записуватись, приміром, за місяць? Надто вже непостійною є така величина у всіх, як рівень «зірковості» обслуговування (звісно вітчизняної, про Мішелінівські зірки (Michelin stars) нам годі мріяти). Виходить немає особливого значення куди запросиш дорогих (у всіх значеннях) гостей – все одно атмосфера їх перебування, як гра у рулетку – може пощастити, а може і ні. Відповідно недалеко втекла і готельна справа. Та далі мова про найпостійніших з ресторанів.
Декому таки вдалось відтворити мажордомівську ґречність. До слова, мажордом поняття, що означає «палатний мер». Ця людина по означенню виконувала роль керівника королівського двору та заміняла короля у часи його відсутності. При цьому, історично, деякі з них, управляли маєтками короля, зосереджували у своїх руках військову й адміністративну владу й ставали навіть главами держав, усунувши нікчемних королів. Їх обирали з-поміж аристократів. І покидаючи на такого мажордома свій заклад можна бути впевненим, що він зіграє роль господаря не гірше ресторатора, а може й де в чому перевершить його. Мажордомів, які з радістю познайомлять зі своїми володіннями та дозволять відчути себе гідним королівського обслуговування можна ще зустріти у помпезному клубі «Дарвін».
Не забігає «попереду батька» адміністрація у «Спліті» (проте офіціанти таки слабша ланка). А присутність суворого швейцара на вході цього закладу та Гранд-клубу «Софія» додає їм бажаної респектабельності та більшої довіри. До речі, якщо Ви матимете намір відвідати ці ресторани по тому як хильнули зайвого – зробити це Вам не допоможуть навіть королівські зв’язки.
Найнепомітнішим та найбільш ненав’язливим персоналом можна назвати «динамоблюзівський». Фактично тобі «привиди», які з’являються при першій згадці про них. Про рукавички не забувають і у «Делісі», і в «Озері», хоча стан їх в останньому закладі вже бажає кращого.
Про те, щоб додатково ще побалувати оповідками гостей піклуються місцями в Шекспірі, Динамо-блюзі, Ля Руж, Колибі, Театральному, Япі (хоч заклад не схожий на ресторан). При чому в цих місцях справою честі вважається бути ґрунтовно обізнаним в тому чим пригощають гостей. А ще існують і в наші часи офіціанти, що люб’язні не лише коли все гаразд («Fashion club», «WOK»), але й коли помиляться з замовленням, (замість плюнути з-під стійки Вам у тарілку як це нещодавно побачили у відомій центровій кав’ярні), офіціанти, що перепрошуватимуть за настирливість навіть коли Ви їх самі ж і викликали (Delice, але прискіпливіше віднестись до зачісок), офіціанти, які своєю старанністю дбають про респектабельність закладу як про свою власну («Панорама» в готелі «Опера»), бармени, що готові відкривати постійним відвідувачам «кредитні лінії» («За кулісами», не ресторан), охорона, що виведе злісних буянів з зали, якими б відомими їх мармизи не були (паб «МІСТО» - правда тільки по цьому показнику).
Чи обирають цих людей по «голубій крові», чи проводять їм безкінечні психологічні та фахові тренінги, чи контролюють методом «таємного покупця» – це кожного окремо закладу комерційна таємниця, але це доводить, що такий рівень не недосяжний. І високопоставлених особливо важливих гостей запрошуватимуть саме в ці заклади, хіба ні? |
