Що ми знаємо про французьку кухню? Основні її символи в уявленні більшості – багети, фуа-гра, трюфелі, цибулева зупа, жаб’ячі лапки, фондю, пиріг кіш, сир рокфор, шампанське. Але навіть такий відомий перелік насправді – збірна солянка назв, притаманних абсолютно різним, якщо не сказати відмінним, регіонам Франції – від Нормандії до Провансу. І мабуть, саме тому відгуки про французьку кухню у туристів, що відвідали дану представницю найбагатших країн світу, такі непередбачувані. Одним вона здається невиправдано провінційною, іншим – надто екзотичною.

В одному можу Вас запевнити, – щоб спробувати вищезгаданий «класичний» набір оригінальних продуктів, Вам не потрібно їхати до Франції – більш-менш повно він представлений у французькому ресторанчику – Делісі (Delice).
У закладі дійсно присутні продовольчі традиції різних регіонів даної країни: рататуй і морські супи (як у Провансі), оригінальні сири та устриці (як у Бретані), качка та яблучні пироги (як у Нормандії), м’ясні страви з ягідними соусами, фуа-гра й кіш-лорен (як у Лотаргінії та Ельзасі), страви у вині та равлики (як у Бургундії), антрекоти та стейки (як у Бордо). І хоча загальноприйнято називати усю французьку кухню “haute” (висока, вишукана), французи знають, що посмакувати такою можна тільки зрідка в добре підібраному для цього ресторані. Звідси й ідея для тутешнього закладу французької кухні – ІМХО, але можна було створити у меню так само названий розділ, замість заюзаних вже понять «фірмових страв». До слова про чесноти кухні. Французьку справедливо ще величають «кухнею королів», – історія цього епітету бере свій початок з часів володарювання Людовіка XIV, коли бенкети від замкових кухарів прославились на весь світ небаченою до того розкішшю.
Сьогодні вважається, що кожен поважаючий себе французький кухар має хрестоматійні знання з трюків, якими перенасичена французька кухня. Зокрема, в приготуванні соусів – вони є предметом гордості всіх французьких ресторанів. У Делісі соусів, звісно, не бракує, відвідувачів балують тут навіть соусами з голубиці та журавлини.
Особливістю даної кухні є також використання всіх можливих теплових видів обробки страв, плюс – свій фірмовий вид – м’ясо на палаючому коньяці. В даному контексті саме Делісу, як нікому вдаються страви на грилі (80-140 грн). Соромно казати, але в обраному закладі таки обирала не устриці (39 грн/шт), а саме їхні різноманітні страви з м’яса, в т.ч. каре. Частково може тому, що дещо кремпував факт відсутності інформації в меню по сезонності продуктів… Поціновувачі вважають на те, що устриці краще смакують у вересні-жовтні, артишоки (не помітила чи ця специфічна рослина-овоч та потужний афродізіак є в меню) – літом, мідії – у вересні-жовтні, лобстери – восени та зимою. А от те, що страви у закладі пропонуються нерідко комплексно – з традиційним до певного виду м’яса гарніром, не може не тішити тих, хто боїться помилитись з вибором страв та їх сумісністю.
Про що забули згадати? Ну звісно ж..про все решта.:)
Ресторанчик знаходиться у Стрийському парку (вночі пішки – зась;)). При ньому –пристойний літній майданчик (у відповідну пору року), і власна парковка. Інші атрибути поважного закладу, як от – просторий передпокій, зручний гардероб, пильна охорона, кнопки виклику офіціантів – в Делісі також присутні. Лише викликати когось з-за пабу до гардеробу можна часом довгувато.
Простір ресторану зонований на дві частини – урочисту та офіційну (на 70 та 120 осіб відповідно). Перша, окрім звиклих бенкетних столів, використовує в інтер’єрі окремі кабінки у вигляді шатрів. А друга передбачає конференційний стиль і довгі столи повздовж зали. Власне цю другу (більш аскетичнішу в порівнянні) зазвичай і винаймають для весіль.
Першу залу прикрашає рослинність, кришталь, золочені рами і навіть великий акваріум. А про те, що тут чекають на вишуканих гостей промовисто свідчать й італійські столові прибори класу «люкс» «Arthur Krupp» (компанії великого промисловця та винахідника, знаного ще й тим що він вперше у XIX ст. запустив столові прибори у промислове виробництво). І їх тут подають по всім канонам – отже, крім замовити, матимете задачу і як майстерно з’їсти замовлене.:) Хоча, якщо заховатись у шатрі за подвійною завісою – ніхто нічого не помітить. Це як великий плюс так схоже і мінус – безліч «плазм» з власними пультами в шатрах створюють неабиякий розгардіяш у фоновому плані.
З обслуговуванням – все склалось нібито. А нечисленні гості закладу – вимогливі (ще б так само – до себе) і в принципі нудьгувати офіціантам не дадуть.
Ціни –перші страви – 19-50 грн (раджу – суп з трюфелями); салати -30-60 грн (раджу «По-болівійськи»); стейки з гарніром – 70 грн, з баранини – 90грн, з мармурового м’яса – від 120 грн, не забудьте спробувати фуа-гру - 120 грн, мідії – 50 грн, равлики – 23 грн/100 гр., коктейлі – від 25 грн. І звичайно багата карта вин та пристойний вибір віскі. Також пропонують кальяни у традиційній для Львова ціні. Бізнес-ланчі тут по 60 грн. Середній чек без алкоголю на двох складе – 200-300 грн. Основні претензії – до тартару із цибулею, навіть побажання забрати цю не надто вдалу страву з переліку закусок ресторану, від гріха подалі.
вул. Самчука, 8, тел. (032) 270-41-94